Держава і право Росії в період Першої світової війни

Перша світова війна, що почалася влітку 1914 р., була викликана різким загостренням суперечностей між сформованими задовго до неї двома ворожими угрупуваннями великих імперіалістичних держав - Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (Троїстий союз) і Англією, Францією та Росією (Антанта). Обидві ворогуючі угруповання переслідували імперіалістичні, загарбницькі цілі, особливо войовничо були налаштовані німецькі імперіалісти.

Росія вступила у війну 19 липня 1914 У плани панівних класів Росії входили захоплення належали Туреччині Константинополя і проток з Чорного моря в Середземне - Босфору і Дарданелл, відторгнення від Австро-Угорщини Галичини, оволодіння Турецької Вірменією. Російська армія провеларяд успішних операцій. Однак господарсько-політична відсталість Росії, котрі виникли у перші ж дні недолік озброєння та спорядження зумовили численні невдачі і поразки, величезні людські втрати.

Панівні класи Росії сподівалися забезпечити собі в ході війни високі прибутки шляхом захоплення нових територій, ринків збуту, джерел сировини і вигідних військових поставок, а також відвернути трудящих від революційної боротьби. Прагнення до досягнення цих цілей визначало внутрішню і зовнішню політику царизму й активну підтримку буржуазією і поміщиками ведення війни. Вони розгорнули широку пропагандистську кампанію, прагнучи переконати маси, що війна носить оборонний характер і ведеться заради захисту своєї Вітчизни і братів-слов'ян. Шовіністичні настрої на початку війни охопили всі верстви буржуазії, поміщиків, значну частину інтелігенції, студентства, навіть селянства.

У всіх країнах буржуазні партії закликали народ підтримувати війну. Майже всі партії II Інтернаціоналу, всупереч інтересам трудящих, також виступили за ведення війни. Більшовицька партія була єдиною з усіх партій, яка активно виступила проти війни, в тому числі з трибуни Державної думи, за що її думська фракція була піддана репресіям.

Війнаважко відбилася на економіці країни. Народне господарство почало руйнуватися. Відволікання робочої сили в армію викликало значне скорочення промислового і сільськогосподарського виробництва. У свою чергу криза в промисловості і сільському господарстві негативно відбився на боєздатності царської армії. Перша імперіалістична війна посилила революційну боротьбу в країні.

У Росії, як і в інших воюючих країнах, виникла революційна ситуація. Загострення її викликалося потребою і лихами народних мас, загибеллю тисяч і тисяч солдатів на фронтах. Тяжке становище робітничого класу і трудящого селянства погіршувалося жорсткістю політичного режиму, а в національних районах Росії і національним гнітом. У широких народних масах все більше зростало невдоволення війною і політикою царизму. У країні наростав революційний підйом. На заводах і фабриках безперервно спалахували страйки. З початку війни по лютий 1917 р. в Росії відбулося 2,5 тис. страйків, в яких взяло участь більше 2,5 млн. чоловік. Зубожіння і розорення, викликані війною, активізували революційні виступи селян проти поміщиків і куркулів.

Піднесення революційного руху в країні яскраво свідчив про назрівання нової буржуазно-демократичної революції вРосії. Царський уряд і буржуазія шукали вихід з назрілою революції. Щоб запобігти їй, царизм почав таємні переговори з Німеччиною про сепаратний мир. Буржуазія Росії, підтримана англо-французькими та американськими імперіалістами, прагнула вийти з революційної кризи шляхом зміни царя, що дало б їй можливість взяти владу. Обидва цих змови були зруйновані що вибухнув у лютому 1917 р. другої російської буржуазно-демократичною революцією.