СтворенняСоюзу Радянських Соціалістичних Республік

Розвиток федеративних відносин між незалежними радянськими республіками, створення ЗРФСР, становлення Російської Федерації підготували утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, завершено певний етап розвитку національно-державного будівництва в країні.

Радянські республіки, спробували різної форми зв'язку між собою, на практиці переконалися в корисності і навіть необхідності більш багатогранного об'єднання. До нього їх кликала, в першу чергу, економіка: історично сформоване поділ праці між окремими економічними районами, єдність залізничної та водної мережі, мізерність матеріальних і фінансових ресурсів кожної з республік окремо, що вимагала їх інтеграції для найбільш раціонального використання. До 1922 економічне об'єднання республік вже досягло великих успіхів. Разом з тим господарські зв'язки між ними не були ще досить повними і одноманітними. Взаємовідносини між відповідними органами республік були ускладненими і заплутаними і не дозволяли це потрібно досягти єдності економічної політики. Будувати соціалістичну економіку в таких умовах було неможливо. Треба було створити по-справжньому єдиний апарат управління, що забезпечує формування єдиного господарства, регульованого загальним планом.

Серед причин утворення СРСР важливе місце займали такожзовнішні фактори, загроза нової військової інтервенції, економічна ізоляція Радянської країни, спроби дипломатичного тиску Заходу на радянські республіки. До 1922 централізація керівництва обороною країни була в наявності. Певні успіхи були досягнуті і в об'єднанні республік по лінії дипломатичної та зовнішньоторговельною. Однак повної єдності тут поки не було. А післявоєнна обстановка висувала на перший план саме цю вимогу.

Нарешті, переходу до нових форм відносин вимагала і необхідність зміцнення дружби народів, усунення проявів шовінізму та націоналізму. Сама природа Радянської влади, інтернаціональної за своєю сутністю, об'єктивно згуртовувала народи, але недосконалість форм відносин між республіками, що склалися до 1922 р., породжувало певні тертя. Треба було переходити до нової, більш досконалої формі державної єдності Радянської країни.

Процес перетворення федеративних відносин між радянськими республіками почався навесні 1922 р. У радянській літературі зазвичай справу зображувалося так, що цей процес був природним результатом об'єднавчого руху народів. Звичайно, за 5 років, що минули після Жовтня, народи переконалися, що роздільне існування національних республік ні до чого хорошого не приведе. Все більш міцніла віра,що порятунок і розвиток країни можливий тільки в умовах об'єднання розрізнених національних районів. Однак будь-яких проявів об'єднавчого руху на початку 1922 р. як ніби то не спостерігалося. У всякому разі зборів, мітингів, демонстрацій, виступів у пресі з вимогою створити більш досконалу форму федерації не відзначається. Навпаки, документи показують, що ініціатива зміни цих форм пішла не знизу, а певною мірою зверху, притому досить своєрідно. Почали рух не маси, а чиновники, притому якраз не в напрямку до централізації, а в бік огорожі прав республіканських органів управління від директив центру.

11 березня 1922 Політбюро ЦК КП (б) У винесло розгорнуте рішення з питання про взаємини між РРФСР і УРСР у зв'язку з претензіями українських наркоматів до наркоматам і Раднаркому Росії з приводу порушень останніми договорів та угод між УРСР і РРФСР, що стосуються повноважень органів управління . Тобто мова йшла не про зміцнення об'єднання республік, а, навпаки, як би про огорожі незалежності України, по суті ж навіть не самої України, а її керівництва.Однак на ділі все це обернулося проти авторів ініціативи, тому що процес розвитку відносин привів як раз до подальшої централізації, правда, не в рамках РРФСР, а в рамках нового об'єднання - Радянського Союзу. У відповідь на демарш Українського ЦК Політбюро ЦК РКП (б) 16 березня прийняло рішення про створення спеціальної комісії з представників УРСР і РРФСР для вивчення проблеми.

В "Історії держави і права Української РСР" події зображуються так, як ніби ініціатором їх була РКП (б), а не Український ЦК <*>. Насправді, як бачимо, справа йшла якраз навпаки. У даному випадку ініціатива виходила не з Москви, а з Харкова - тодішньої столиці України.

У ході роботи названої комісії постало питання про недосконалість не тільки відносин між РРФСР і Україною, а й системи зв'язків між усіма республіками. У липні 1922 р. Закавказький крайком партії поставив питання про взаємини РРФСР з Закавказькою Федерацією. Ставалоясним, що проблему взаємин республік прийшла пора вирішувати у всій повноті, принципово, не обмежуючись окремими аспектами і двосторонніми переговорами.

Але нова форма державної єдності Радянської країни була знайдена не відразу.

Деякі керівні працівники РРФСР та інших республік вважали, що питання про зміцнення зв'язків між незалежними радянськими республіками повинен бути вирішений шляхом вступу союзних республік до складу РРФСР і навіть шляхом перетворення всієї Радянської країни на унітарну державу.

Висловлювалася і прямо протилежна точка зору: виділити з РРФСР всі автономні республіки і дати їм права союзних. Деякі республіканські працівники йшли ще далі, пропонуючи об'єднати радянські республіки на основі конфедерації, що означало ослаблення державної єдності Радянської країни в порівнянні з вже досягнутим.

11 серпня 1922 Оргбюро ЦК РКП (б) створило комісію для підготовки до Пленуму ЦК питання про взаємини республік. У вересні комісією було розглянуто і одноголосно прийнятий проект, розроблений І.В. Сталіним, який передбачав включення Білорусії, України, Закавказзя в РРФСР як автономних республік. Це був відомий проект "автономізації" союзних республік. Проведення його вжиття означало б применшення прав союзних з РСФРР радянських держав, підпорядкування їх Росії. Не випадково цей проект викликав певні заперечення в партійних органах деяких республік. Матеріали обговорення проекту в республіках були переслані хворому Леніну, результатом чого з'явилося лист Володимира Ілліча членам Політбюро, де він сформулював свою ідею утворення СРСР. У листі, написаному 26 вересня 1922, Ленін пропонував об'єднати радянські республіки в союзну державу, всі члени якого були б рівноправними. Союзні республіки, на думку В.І. Леніна, залишаючись суверенними, передавали в той же час певні найважливіші функції управління у відання федерації, що носить назву Союзу Радянських Соціалістичних Республік. У жовтні 1922 р. Пленум ЦК РКП (б) прийняв рішення про необхідність об'єднання радянських республік на основі ленінських принципів.

У листопаді Політбюро ЦК РКП (б) схвалило "Основні пункти Конституції СРСР", на базі яких у грудні 1922 р. спеціальна комісія ЦК розробила проекти Декларації і Договору про утворення Союзу РСР.

Як бачимо, вся підготовка створення СРСР проходила на партійному рівні. Можна сказати, що саме партії перш за всеми зобов'язані створенням нового союзної держави. Єдина потужна партійна організація, яка об'єднує всю країну, очолювана єдиними центральними органами, забезпечила організаційну, пропагандистську та іншу роботу, спрямовану на створення Союзу. При цьому партії, звичайно, довелося долати шовіністичні і націоналістичні настрої в своїх лавах. Партійна дисципліна, авторитет вищих органів партії дозволяли якщо не переконувати, то в необхідних випадках примушувати тих працівників республік, які ухилялися від реалізації історичної мети - створення нового потужного держави.

Наприкінці 1922 р. на проведену роботу відгукнулися і народні маси. Хоча будь-яких референдумів, опитувань і т.п. з приводу створення СРСР не проводилося, масові збори, багатолюдні мітинги, представницькі з'їзди різних товариств і організацій демонстрували волю населення до створення Союзу, підтримку цієї ідеї.

У грудні 1922 р. відбулися з'їзди Рад Закавказзя, України, Білорусії, на яких були прийняті постанови про необхідність створення СРСР. Після цього зібрався X Всеросійський з'їзд Рад, який визнав своєчасним об'єднання чотирьох незалежних республік у Союз Радянських Соціалістичних Республік.

30 грудня 1922 в Москві відкрився історичний I з'їзд Рад СоюзуРСР, що складався з представників РРФСР, України, Білорусії і Закавказзя. Почесним головою з'їзду було одностайно обрано В.І. Ленін, який через хворобу не міг бути присутнім на ньому. З'їзд затвердив в основному Декларацію і Договір про утворення СРСР, попередньо підписані конференцією повноважних делегацій об'єднуються республік.

Декларація проголошувала утворення СРСР, характеризувала історичні умови, в яких відбувалося це подія, визначала основні принципи об'єднання республік. Договір закріплював об'єднання РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР в одну союзну державу, визначав систему вищих органів влади та управління СРСР, основні риси взаємовідносин органів Союзу з органами республік, вирішував питання громадянства, бюджетних відносин, закріплював право виходу союзних республік із Союзу.

У Договорі передбачалися широкі права Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До компетенції Союзу були віднесені міжнародні відносини, у тому числі і зовнішньоекономічні, встановлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу, а також укладення концесійних договорів, керівництво транспортом і зв'язком, збройними силами, затвердження єдиного державного бюджету, формування монетної, грошової і кредитної систем , а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків, загальних началземлеустрою та землекористування, користування надрами, лісами і водами по всій території Союзу, основ судоустрою і судочинства, а також цивільне і кримінальне законодавство, встановлення основних законів про працю, загальних начал народної освіти. До компетенції Союзу входило і основне законодавство в галузі союзного громадянства щодо прав іноземців, скасування порушують союзний Договір постанов з'їздів Рад, центральних виконавчих комітетів та Рад народних комісарів союзних республік і деякі інші питання.

У Договорі встановлювалося, що твердження, зміна і доповнення його можуть проводитися виключно З'їздом Рад Союзу, тобто верховним органом держави. Ніяких вказівок про можливість скасування, денонсації, анулювання Договору в тексті не містилося.

Освіта СРСР увінчало розвиток федеративних відносин незалежних радянських республік, що зародилися ще під час Великої Жовтневої соціалістичної революції. Воно знаменувало, що існувало, досить недосконале за формою, федеративне об'єднання республік тепер перетворювалося в єдину могутню союзну державу.

А.С. Ємєлін вважає, що при утворенні СРСР була проявлена поспішність <*>. Думається, що навряд чи з цим можна погодитися. Об'єктивно кажучи, ніж раніше було б проведено об'єднання республік,тим було б краще, але до 1922 р. цього просто не можна було зробити, тепер же момент настав, і відкладати таке грандіозне захід ніяк не слід було.

За кордоном в неофіційних виданнях СРСР, за звичкою, іменували Радянською Росією, що, звичайно, не відповідало дійсності. На жаль, це формулювання знов з'явилася в роботах сучасних вітчизняних авторів. Наприклад, В.М. Куріцин каже про "Російській державі, в той час існував у формі Союзу РСР" <*>. Думається, що таке формулювання може бути сприйнята в братніх республіках досить негативно як прояв великодержавного шовінізму.