Перша російська революція та її наслідки

Наприкінці XIX - початку XX ст. Росія одночасно з передовими капіталістичними країнами вступає в нову стадію розвитку. Це було результатом бурхливого капіталістичного зростання, що проходив у країні в пореформений період. Слід зазначити до того ж, що російські капіталісти, використовуючи накопичений досвід інших країн, будували свої заводи і фабрики на новітній технічній основі.

За ступенем концентрації та централізації промислового виробництва Росія на початку XX ст. досягла першого місця у світі. Вона намагається вивозити капітал в інші країни, наприклад в Індію, Іран. Росія вступає в боротьбу за ринки і сфери впливу.

Економічний розвиток країни було, проте, суперечливим. Поряд з досить високим рівнем капіталізму в промисловості існували значні пережитки феодалізму в сільському господарстві. Поєднання капіталістичних суперечностей з неусунення до кінця феодальними призвело до революції 1905 - 1907 рр.., Буржуазно-демократичної за характером і народної по рушійним силам.

Революція в разі її перемоги повинна була вирішити наступні основні задачі: повалення самодержавства, встановлення демократичної республіки, ліквідацію поміщицького землеволодіння,введення 8-годинного робочого дня, проведення демократичних перетворень в країні (встановлення виборності державних органів, забезпечення прав і свобод громадян тощо).

Революція почалася з подій 9 січня 1905 На звірства самодержавства пролетаріат відповів хвилею страйків і демонстрацій по всій країні, а також збройними виступами в окремих районах. Вищого підйому революція досягла в кінці 1905 р. У жовтні загальний політичний страйк на час паралізувала діяльність державних органів і приватних підприємств. У грудні 1905 р. в Москві й деяких інших містах спалахнули збройні повстання трудящих мас.

У ході революції 1905 - 1907 рр.. виникає принципово нова форма організації трудящих - Поради, которьм судилося політичне майбутнє. Народившись як органи керівництва страйком, Ради робітничих депутатів переросли в штаби збройного повстання. Вони стали і зародком нової влади. Поради явочним порядком вводили (при сприятливому співвідношенні сил) 8-годинний робочий день на підприємствах, проводили вилучення грошових коштів на потреби революції, вирішували різні-державні й господарські питання в межах тієї території, яку вони контролювали, створювали загони робітничої міліції, які забезпечувалиреволюційний порядок.

Ради робітничих депутатів виникли в результаті революційної творчості трудящих. Ця була форма організації влади, відкрита безпосередньо самими масами. Практичне значення Рад у різних районах країни було, проте, різним. Серед них були такі, які виступали в якості справжніх керівників повстання. До них ставився Московська Рада робітничих депутатів, проробили велику роботу по організації збройної боротьби робітників з царизмом. Проте були й інші поради. Так, Петербурзька Рада робітничих депутатів, опинившись під впливом опортуністів, не зміг забезпечити дієву допомогу московським робочим, які билися з урядовими військами в грудні 1905 р.

Важливе місце в першій російській революції обіймав селянське питання, питання про землю, боротьба селянства за знищення поміщицького землеволодіння і залишків кріпосництва. У ході революції почав складатися союз робітничого класу і селянства. Керівна роль у ньому належала пролетаріатові. Проте в 1905 - 1907 рр.. цей союз не досяг достатньої міцності.

Головною ударною силою першої російської революції був російський пролетаріат, але активну участь у революції брав також робочий клас Баку, Варшави, Києва, Риги та іншихпромислових центрів національних районів Росії. В революції брали участь і неросійське селянство, яке боролося проти царизму.

Рушійні сили першої російської революції зумовили форми і методи, що розгорнулася в ході її боротьби. Ця революція була буржуазно-демократичної за своїм змістом, але по формах і методах вона виявилася специфічно пролетарської .*

* Див: Васильєва Н. І., Гальперін Г. Б., Корольов А. І. Перша російська революція і самодержавство. Л., 1975. С. 11.