Возз'єднання України з Росією

У період визвольної війни значно зміцніли економічні і політичні зв'язки України з Росією. Україні Російською державою виявлялася велика військова і інша допомога. Переговори про возз'єднання України з Росією стали вестися ще на початку народно-визвольної війни. Їх успіх стримувала недостатня ще тоді можливість Росії в силу ряду причин почати війну з Польщею. Остаточне рішення про возз'єднання України з Росією було ухвалено в 1653 - 1654 рр.. У лютому 1653 російський цар скликав Боярську думу, де були обговорені російсько-польські відносини. Було вирішено направити до Варшави велике російське посольство з пропозиціями про умови світу, а також зайнятися підготовкою у разі відхилення цих пропозицій до війни з Польщею. Намічено було скликати Земський собор і на ньому розглянути питання про прийняття України до складу Російської держави. Для прискорення возз'єднання України з Росією в березні 1653 р. до Москви виїхало українське посольство на чолі з С. Мужиловським і К. Бурляєм. Представники Українибули урочисто зустрінуті уповноваженими Російської держави. Послів України прийняв цар. Посли, висловлюючи волю українського народу, передали прохання гетьмана Б. Хмельницького прискорити возз'єднання України з Росією. 25 березня 1653 відбувся один з найбільш представницьких земських соборів, який дав санкцію на возз'єднання України з Росією. Після цього переговори України з Росією ще більше активізувалися і 1 жовтня 1653 знову зібраний Земський собор одноголосно схвалив рішення про входження України до складу Російської держави. Учасники Земського собору висловили готовність взяти участь у війні проти шляхетської Польщі, «не шкодуючи голів своїх». Царська грамота з рішенням Земського собору була вручена послам України. Одночасно на Україну виїхало російське представницьке посольство в складі 250 чоловік на чолі з боярином В. Бутурліним. Церемонія проголошення возз'єднання України з Росією відбулася на Військовій раді, яка була скликана у Переяславі, в ті часи великому економічному та адміністративному українському центрі.

Ще до зборів Військовий раді вранці 8 січня 1654 рішення про возз'єднання України з Росією було схвалено на засіданні радигенеральної старшини, полковників і осавулів, що була зустрінута з захопленням, хто знаходився в Переяславі. На Переяславській раді, яка відкрилася слідом за радою генеральної старшини в той же день, 8 січня 1654, виступив зі зверненням до українського на

роду Б. Хмельницький. Військова рада схвалила возз'єднання України з Росією.

У Переяславі російські посли публічно передали гетьману і козацькій старшині царську грамоту про возз'єднання України з Росією. В. Бутурлін від імені царя вручив Б. Хмельницькому також знаки гетьманської влади і запевнив, що будуть збережені завойовані у визвольній боротьбі права і вольності населення України. Так урочисто було проголошено історичний акт возз'єднання України з Росією, що з'явився результатом волевиявлення українського і російського народів. Тоді, в середині XVII ст., До складу Росії увійшли Лівобережжі, Слобідська Україна, Київ і Запоріжжя. Правобережжі було возз'єднані з Росією пізніше - наприкінці XVIII ст. Але й після цього частина українських земель залишилась у складі сусідніх з Росією держав. Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття ще тривалий час перебували під гнітоміноземних загарбників.