Державний апарат
Зміни в державному апараті були обумовлені закінченням війни, необхідністю відновлення і розвитку народного господарства, зовнішньополітичної обстановкою.
Представницькі органи влади. У роки війни вибори до Ради не проводилися. Після її закінчення в лютому 1946 р. були проведені вибори до Верховної Ради СРСР, а через рік - у Верховні ради союзних і автономних республік. При цьому до 23 років був підвищений віковийценз для депутатів Верховної Ради СРСР. Депутатами Верховних рад союзних і автономних республік могли обиратися громадяни, що досягли 21 року. У грудні 1947 р., в січні - лютому 1948 р. пройшли вибори до місцевих Рад у всіх союзних республіках. Було обрано майже 1,5 млн. депутатів Рад.
З моменту прийняття Конституції СРСР 1936 р. відбулися зміни в найменуванні, структурі, компетенції ряду державних органів. Тому Верховна Рада СРСР в березні 1946 р. створив Редакційну комісію для вироблення пропозицій про зміну Конституції. У лютому 1947 р. Верховна Рада СРСР вніс за пропозицією цієї комісії ряд змін до Конституції Союзу, що носили переважно редакційний характер. Разом з тим була дещо розширена компетенція Союзу, зокрема, до його відання віднесли утворення нових автономних областей, встановлення основ законодавства про шлюб та сім'ю.
Верховна Рада СРСР у перші повоєнні роки збирався частіше, ніж під час війни, але все ж таки рідше передбачених Конституцією двох разів на рік. За період з 1946 по 1954 рр.. Верховна Рада СРСР скликався лишедев'ять разів. Обмежено було коло питань, що розглядаються Верховною Радою СРСР. По суті, він зводився до внесення змін до Конституції, утвердженню народно-господарських планів, державного бюджету, указів Президії Верховної Ради. За час з 1946 по 1954 рр.. їм було обговорено 37 питань, причому на п'яти сесіях розглядалися тільки державні бюджети за відповідний рік та укази Президії Верховної Ради СРСР.
25 лютого 1947 Рада Національностей Верховної Ради СРСР затвердила Положення про комісію законодавчих припущень Ради Національностей. Того ж дня аналогічне положення затвердила Рада Союзу. Ці комісії мали своїм завданням попередній розгляд і підготовку законопроектів, вносяться на затвердження Верховної Ради СРСР. Комісії наділялися правом законодавчої ініціативи і скликалися у міру необхідності, але не рідше одного разу на три місяці.
У березні 1946 р. чисельний склад Президії Верховної Ради СРСР з метою перетворення його в більш оперативний орган був скорочений на 9 осіб (з колишніх 42). У лютому 1947 р. була кілька розширена компетенція Президії Верховної Ради СРСР, до його відання було віднесеноДенонсування міжнародних договорів СРСР, встановлення почесних звань СРСР, військових звань, дипломатичних рангів та інших спеціальних звань. Президія Верховної Ради СРСР розглядав також питання про діяльність органів влади на місцях. Спроби вдосконалення місцевих органів влади вдаються до Верховних Рад союзних і автономних республік і їх Президії. У 1948 - 1952 рр.. Президії Верховних Рад 13 союзних республік затвердили Положення про постійні комісії місцевих Рад. У 1946 р. Президія Верховної Ради Латвійської РСР затвердив Положення про сільській Раді. У 1951 р. Президія Верховної Ради Грузинської РСР прийняла Положення про обласну Раду депутатів трудящих і його виконавчому комітеті.
Органи державного управління. Відразу після закінчення війни були скасовані надзвичайні та інші органи, викликані до життя потребами військового часу. Опції скасованого ДКО були передані Раді Народних Комісарів. Військово-промислові наркомати перетворено на органи управління мирними галузями виробництва.
У 1946 р. відбулися подальші зміни у вищих органах управління СРСР, союзних і автономних республік. У березні цього року Верховна Рада Союзу прийняв Закон про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР,раднаркомів союзних і автономних республік у відповідні Ради Міністрів, а наркоматів - в міністерства. Офіційно це пояснювалося тим, що старе найменування "... вже не висловлює достатньою мірою виразно той обсяг компетенції та відповідальності, який покладає Конституція СРСР на центральні органи та на осіб, що стоять на чолі окремих галузей державного управління" <*>. Важко сказати, наскільки це пояснення розкриває справжню причину такого перетворення, яке, по суті, було все ж простим перейменуванням.
--------------------------------
<*> Засідання Верховної Ради СРСР (перша сесія). 12 - 19 березня 1946 Стенографічний звіт. М., 1946. С. 85.
Пошуки більш досконалої організації управління народним господарством породили тенденцію до розукрупнення відомств, створення нових галузевих органів. У лютому 1947 р. в країні вже було 36 загальносоюзних і 22 союзно-республіканських міністерства. Проте незабаром процес диференціації відомств змінюється на зворотний. У 1948 - 1949 рр.. відбувається тепер вже об'єднання ряду міністерств. У результаті до березня 1949 їх число зменшилося до 28 загальносоюзних і 20 союзно-республіканських. У подальші роки процес створення та скасуваннявідомств йшов, по суті, безперервно, часто без видимих підстав.
Спроби вдосконалення системи органів державного управління проводилися не тільки за рахунок кількісних змін, але і шляхом перерозподілу компетенції між органами.
Органи державного управління багато зробили для успішного виконання четвертої п'ятирічки і доклали максимальні зусилля для реалізації завдань п'ятого п'ятирічного плану (1951 - 1955 рр..). Встали серйозні завдання з підняття технічного рівня всієї нашої промисловості. П'ята п'ятирічка в часі збіглася з початком нової світової науково-технічної революції. У різні сфери економіки владно вторгалися атомна енергетика, електроніка, хімія і т.д. Проте в практиці керівництва народним господарством і його плануванні допускалися порушення принципу демократичного централізму. Всі завдання з виробництва та розподілення продукції встановлювалися з центру, що сковувало ініціативу і самостійність місцевих органів, призводило до невиправданого розростання державного апарату і посилення канцелярсько-бюрократичних методів роботи.
Судові органи перебудовувалися на роботу в мирних умовах. Після закінчення війни в місцевостях, де раніше оголошувалося військовий стан, відновлювалися звичайна підсудність військових трибуналів та звичайний порядок їх діяльності. Зі скасуванням воєнного станувійськові трибунали залізничного і водного транспорту були реорганізовані в лінійні та окружні суди. Були відновлені також транспортні колегії Верховного Суду СРСР.
Відповідно до Конституції та Закону про судоустрій вибори у народні суди, які не зуміли провести до війни, тепер відбулися, притому суддів вибирало безпосередньо населення. Враховуючи, що здійснення правосуддя вимагає певного життєвого досвіду, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 вересня 1948 р. був встановлений віковий ценз для народних суддів і народних засідателів у 23 роки.
Велику роль у поліпшенні роботи суду зіграв Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 липня 1948 р., що встановив відповідальність суддів перед дисциплінарними колегіями. Ці колегії були утворені при обласних, крайових, Верховних судах СРСР, союзних і автономних республік, військових трибуналах округів, флотів і прирівняних до них спеціальних судів.
У 1945 - 1947 рр.. військові трибунали розбирали справи військових злочинців, колишніх військовослужбовців німецької армії, які вчинили масові вбивства, катували цивільне населення і військовополонених, викрадали мирних радянських громадян до Німеччини, були відповідальні за інші злочини. У1946 - 1947 рр.. Військова колегія Верховного Суду СРСР розглянула справи отаманів Семенова і Краснова, генерала Шкуро та інших осіб, які активно боролися проти Радянської влади і після Жовтневої революції, і в період Великої Вітчизняної війни.
19 березня 1946 Верховна Рада СРСР прийняла Закон про присвоєння Прокурору СРСР найменування Генерального прокурора СРСР. Після війни органи суду, прокуратури та інші державні органи відчували гострий дефіцит у кадрах спеціалістів-юристів. Велике значення для ліквідації такого положення мало Постанова ЦК ВКП (б) від 5 жовтня 1946 про юридичну освіту в країні.
Збройні сили. Із закінченням війни припинила своє існування Ставка Верховного Головнокомандування. Військове командування втратило право нагородження військовослужбовців орденами і медалями. З 1946 р. Червона Армія стала іменуватися Радянською Армією. Управління всіма збройними силами стало здійснюватися одним відомством. Народний комісаріат військово-морського флоту був скасований.
Досвід минулої війни, нове озброєння і бойова техніка вплинули на організаційні форми Збройних Сил СРСР. Вони в ті роки складалися з наступних видів: сухопутні війська, військово-повітряні сили,військово-морський флот, війська ППО країни (з 1948 р.), повітряно-десантні війська (з 1946 р.) - на чолі зі своїми головнокомандуючими. Основними типами з'єднань були стрілецька, механізована і танкова дивізії. З метою зміцнення військової дисципліни, підвищення бойової готовності військ в 1946 р. були затверджені Дисциплінарний статут і Статут внутрішньої служби Збройних Сил СРСР, а також Статути стройової (1947 р.), гарнізонної та вартової служби (1950 р.).