Зовнішньополітична діяльність Радянської держави

Зовнішньополітична діяльність Радянської держави в післявоєнні роки здійснювалася в умовах різкої зміни співвідношення сил на міжнародній арені. Виникла нова система держав - соціалістичний табір, який складався в той період з 13 країн. Швидко йшов процес розпаду колоніальної системи. У Другій світовій війні зазнали поразки агресивні держави - Німеччина, Італія, Японія та їх союзники. У результаті того, що СРСР вніс вирішальний внесок у розгром агресорів, зріс її міжнародний авторитет. Посилилася зовнішньополітична діяльність Радянської держави, про що, зокрема, свідчать такі дані: якщо до війни СРСР мав дипломатичні відносини з 26 державами, до кінця війни - вже з 52, а за період з 1945 по 1953 р. були встановлені дипломатичні відносини ще з 21 державою. СРСР став такою могутньою силою, без якої не можна було вирішувати ні одну з проблем світової політики.

У зовнішньополітичній діяльності СРСР виходив з рішень, прийнятих союзниками наЯлтинської та Потсдамської конференціях, але незабаром після війни відносини між колишніми союзниками ускладнилися. Черчілль у промові у Фултоні (США) в 1946 р. заявив, що СРСР і міжнародний комуністичний рух загрожують капіталістичним країнам, створюють небезпеку нової світової війни. Він закликав проводити відносно СРСР жорстку політику, загрожував нам американським атомним зброєю, наполягав на створенні союзу проти СРСР. Це стало сигналом до початку так званої холодної війни, головними супротивниками, в якій стали США і Радянський Союз, які згуртувалися навколо себе однодумців. У 1948 р. був утворений Західний союз, а в 1949 - Організація Північноатлантичного договору (НАТО). США, Англія і Франція пішли на створення ФРН. У відповідь на це в радянській зоні окупації Німеччини була утворена НДР.

Ще в серпні 1945 р. було підписано угоду між урядами СРСР, США, Англії і Франції про судове переслідування і покарання головних військових злочинців у Європі та прийнято Статут Міжнародного військового трибуналу. У 1946 р. СРСР брав участь у створенні аналогічного Статуту Міжнародного військового трибуналу на Далекому Сході дляпокарання головних японських військових злочинців. СРСР уклав серію взаємовигідних двосторонніх угод з капіталістичними країнами з торгівлі, про встановлення поштових та телефонно-телеграфних зносин, про встановлення регулярних залізничних та повітряних сполучень, про взаємодію з прикордонних питань та ін

У 1946 р. Радянський Союз висунув в ООН ряд пропозицій: про продовження співробітництва між державами, спільно виграти війну, про мирне співіснування двох різних систем, про загальне скорочення озброєнь і заборону атомної зброї, ліквідації іноземних військових баз, виведення військ з території невражескіх держав. Однак ці пропозиції не були прийняті. Лише одне з них було покладено в основу прийнятої в грудні 1946 р. Генеральною Асамблеєю ООН резолюції "Про принципах загального регулювання та скорочення озброєнь". З ініціативи СРСР у листопаді 1947 р. ООН прийняла резолюцію, спрямовану проти пропаганди війни. Радянський Союз брав участь у створенні в ООН Комісії з контролю над атомною енергією (грудень 1945 р.), в завдання якої, зокрема, входила розробка пропозицій про виключення з національних озброєнь атомної зброї і всіх інших видів зброї масового знищення.

Виникнення після Другої світової війни в Європі та Азії великої групи держав, які стали називатися країнами народної демократії, призвело до розвитку співпраці і взаємодопомоги держав світової системи соціалізму. Спочатку відносини СРСР із цими державами розвивалися на базі звичайних міжнародних договорів. Проте їх характер принципово відрізнявся від договорів з капіталістичними країнами. Вони насамперед були спрямовані на зміцнення табору соціалізму.

Ці акти стосувалися різних питань: політичних, прикордонних, правових, економічних, сільського господарства, транспорту, зв'язку, охорони здоров'я, науки, культури та ін Незважаючи на свої власні величезні труднощі, СРСР надавав іншим соціалістичним країнам допомогу у відновленні економіки, постачав промислове обладнання, сировину, продовольство, технічну документацію, допомагав у будівництві промислових об'єктів і т.д. Важливу роль у відновленні економіки цих країн, її розвитку зіграли торгово-промислові договори СРСР з Польщею (липень 1945 р.), Румунією (1947 р.), Угорщиною (1947 р.) та ін Радянський Союз уклав також в 1947 - 1951 рр. . ряд угод про науково-технічне співробітництво з Чехословаччиною, Польщею, Угорщиною та іншими країнами народної демократії. В результаті за допомогою СРСРвони до початку 50-х рр.. відновили і навіть перевершили свій довоєнний рівень економічного розвитку. СРСР надавав допомогу країнам народної демократії в підготовці для них фахівців з вищою освітою і наукових кадрів. Цій меті служили договори СРСР з Албанією, Болгарією, Угорщиною та іншими державами.

Важливе значення у відновленні економіки, будівництві соціалізму, обороні мали договори СРСР про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, укладені з МНР (лютий 1946 р.), Народною Республікою Болгарією (березень 1948 р.) та іншими державами. Вони підписувалися на тривалі терміни - від 20 до 30 років з можливістю їх подальшого продовження, якщо ні одна з договірних сторін не заявить заперечень.

З метою економічної взаємодопомоги, об'єднання і координації зусиль у розвитку народного господарства, узгодження перспективних і поточних народно-господарських планів, інтеграції економіки, поступового зближення і вирівнювання рівнів у січні 1949 р. була створена організація соціалістичних країн - Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Спочатку до нього увійшли СРСР, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехословаччина. Потім членами РЕВ стали Албанія (лютий 1949 р.) і НДР (вересень1950 р.).

Разом з тим у взаєминах СРСР з іншими соціалістичними країнами не все йшло гладко. Так, в результаті того, що керівництво Югославії стало проводити більш незалежну від СРСР політику і відійшло від принципів, що диктуються радянським керівництвом, в 1948 р. між СРСР і Югославією були розірвані дипломатичні відносини та Югославія була відлучена від табору соціалізму.

Іншим напрямком радянської зовнішньої політики була співпраця з виникаючими в результаті розпаду колоніальної системи країнами, що розвиваються і всебічна допомога їм. Ця допомога СРСР і всього соціалістичного табору йшла по лінії політичної, дипломатичної, економічної, культурної. Як правило, СРСР одним з перших встановлював з новими державами дипломатичні відносини.

Розпад колоніальної системи в ці роки йшов в основному в Азії і торкнувся перш за все Індокитаю, Індії, Індонезії. Колоніальні держави застосовували всі засоби, аж до розв'язання локальних війн проти національно-визвольних рухів і домагаються незалежності країн, щоб утримати їх під своєю п'ятою. СРСР і всі соціалістичні країни рішуче виступали проти колонізаторів. Вони активно боролися на міжнародній арені за знищення колоніальноїзалежності в будь-яких формах, за надання народам права самим вирішувати свою долю. За пропозицією СРСР до Статуту ООН було включено положення про "повазі принципу рівноправності і самовизначення народів".

СРСР рішуче виступав на захист нових держав, проти інтервенції колоніальних держав. За його підтримки в ООН Сирія і Ліван домоглися в 1946 р. евакуації англійських і французьких військ зі своєї території. У листопаді 1947 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила рекомендацію про розділ Палестини на дві держави: арабське і єврейське - і про виділення Єрусалима в самостійну одиницю з особливим міжнародним режимом. У 1948 р. було створено єврейську державу Ізраїль. Отримуючи допомогу від США і ряду інших країн, озброєні сили Ізраїлю захопили територію, значно перевершує розміри, передбачені рішенням ООН. СРСР в Раді Безпеки вніс пропозицію про виведення всіх іноземних збройних сил та персоналу, про вжиття заходів до припинення військових дій в Палестині. Однак ці радянські пропозиції не були прийняті.

Сам факт існування СРСР та інших соціалістичних країн у багатьох випадках змушував агресорів утримуватисявід застосування сили і втручання у внутрішні справи нових держав, йти їм на певні поступки.

Зовнішньополітичні акції такого ж характеру поряд з СРСР здійснювали і союзні республіки відповідно до Законом, прийнятим ще 1 лютого 1944 УРСР обиралася непостійним членом Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради ООН, постійно брала участь у роботі ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Міжнародні договори, конвенції та угоди, укладені від імені СРСР і УРСР з Польщею, Чехословаччиною та Угорщиною, встановлювали режим державних кордонів, умови їх карантину, санітарної охорони і т.д. У березні 1947 р. в Делі представники середньоазіатських республік СРСР брали участь у конференції, присвяченій взаємовідносинам між країнами Азії.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 16 грудня 1947 р. "Про порядок зносин державних установ СРСР та їх посадових осіб з установами та посадовими особами іноземних держав" встановив, що ці зносини здійснюються через Міністерство закордонних справ СРСР. Виключення було зроблено тільки для Міністерства зовнішньої торгівлі, підпорядкованих йому організацій і уповноважених ним осіб, які в межах своєї компетенції малиправо безпосередньо зноситися з питань торгівлі з знаходяться за кордоном установами та посадовими особами відповідних держав.

І в умовах мирного часу Радянській державі доводилося здійснювати функцію оборони, яка забезпечувала захист нашої країни від агресивних дій інших держав. Незважаючи на це, після закінчення війни було проведено демобілізація особового складу армії і флоту, скорочено чисельність збройних сил до 2 млн. 874 тис. чоловік. Необхідність в міцних збройних силах зберігалася у зв'язку з наявністю агресивних планів проти СРСР. Як стало відомо пізніше, США, маючи у своєму розпорядженні спочатку монополією на атомну зброю, мали план розв'язування атомної війни проти СРСР вже в листопаді 1945 р.

У цій ситуації Радянська держава приділяла велику увагу вдосконаленню своїх збройних сил. Вони були переоснащені більш сучасною військовою технікою. У 1949 р. в СРСР був проведений експериментальний вибух атомного пристрою, а в серпні 1953 випробувана воднева бомба. Постійна увага Радянська держава приділяло розвитку оборонної промисловості. Безперервно поліпшувалися кадри Збройних Сил. До 1953 число генералів і офіцерів, які мали вищу військову освіту,в порівнянні з довоєнним періодом збільшилося в 2 рази, інженерів - в 3, техніків - в 1,5 рази.

Функція оборони країни включала також боротьбу з засилаємо в СРСР агентами іноземних розвідок, вдосконалення власної розвідувальної діяльності.