Передумови виникнення Радянської держави і права
Радянська держава і право, принципово відмінне від усіх досі існували, народилося аж ніяк не випадково. Його виникнення стало наслідком дії певних історичних факторів, головним з яких була Велика Жовтнева соціалістична революція.
Революція в свою чергу була викликана певними об'єктивними і суб'єктивними причинами <*>. Перш за все, слід відзначити класові суперечності, що загострилися в 1917 р. Серед них виділяються антагонізми, притаманні будь-якому буржуазному суспільству, - між працею і капіталом. Російська буржуазія, молода і недосвідчена, не зуміла або не захотіла побачити небезпеку прийдешніх соціальних зіткнень і своєчасно не прийняла достатніх заходів до того, щоб по можливості знизити сяють класової боротьби.
--------------------------------
<*> У новітній історичній літературі цьому присвячена серйозна монографія відомого вченого, професора І.Я. Фроянова - "Жовтень сімнадцятого (дивлячись з цієї)". СПб., 1997.
Мабуть, ще гостріше розвивалися конфліктив селі. Селяни, століттями мріяли відібрати землю у поміщиків і прогнати їх самих, не були задоволені ні реформою 1861 р., ні столипінським перетвореннями. Вони відверто жадали отримати всю землю і позбутися від давніх експлуататорів.
З самого початку XX ст. в селі загострилося і нове протиріччя, пов'язане з диференціацією самого селянства. Це розшарування посилилося після Столипінської реформи, яка намагалася створити новий клас власників на селі за рахунок переділу селянських земель, пов'язаного з руйнуванням громади. Тепер у широких селянських мас крім поміщика з'явився і новий ворог - кулак, ще більш ненависний, оскільки він був вихідцем зі свого середовища.
Крім класових протиріч, на розвиток революційної ситуації в певній мірі впливали й національні колізії. Національний рух, не надто сильне в період 1905 - 1907 рр.., Загострилося після лютого і поступово наростало до осені 1917 р.
Особливе значення в числі передумов революції мала світова війна. Перший шовіністичний і ура-патріотичний угар, що охопила відомі шари суспільства на початку війни, скоро розвіявся, і на 1917 р. переважна маса населення,страждала від різнобічних тягот війни, прагнула якнайшвидшого укладення миру. У першу чергу це стосувалося, звичайно, солдатів. Але й міське населення страждало від перебоїв у доставці продовольства, палива, зростання цін та інших лих. Село, що поставляла фронту основну масу живої сили, теж втомилася від нескінченних жертв. Тільки верхівка буржуазії, наживаються шалені капітали на воєнних поставках, ратувала за продовження війни до переможного кінця.
Проте війна мала й інші наслідки. Перш за все вона озброїла багатомільйонні маси робітників і селян, навчила їх поводитися зі зброєю і сприяла подоланню природного, психологічного бар'єру, що забороняє людині вбивати інших людей. Для того, щоб стерти межу між вбивством ворога національного та знищенням класового ворога, залишалося зробити всього лише крок. Гасло про перетворення війни імперіалістичної, міждержавної на війну громадянську ліг на цілком підготовлений грунт.
Нарешті, ще однією об'єктивною передумовою революції була слабкість Тимчасового уряду і всього державного апарату, створеного ним. Якщо відразу після лютого уряд мав якимось авторитетом, то чим далі, тим більше вона його втрачала, будучи нездатним вирішити нагальні проблемижиття суспільства, перш за все питання про мир, хліб і землі. Одночасно з падінням авторитету Тимчасового уряду росли вплив і значення Рад, які обіцяли дати народу все те, чого він прагнув.
Поряд з об'єктивними важливе значення мали й певні суб'єктивні фактори. Серед них - широка популярність в суспільстві соціалістичних ідей. Ідеї соціалізму, народжені в Росії ще в XIX ст., А також запозичені на Заході, перш за все марксизм, стали до початку століття свого роду модою в середовищі російської інтелігенції. Вони знайшли відгук і в широких народних колах, що було пов'язано певною мірою з багатовіковими традиціями общинними російського села.
Навіть у православній церкви на початку XX ст. виникло, хоча і невелике, протягом християнського соціалізму. Крайнім його проявом були погляди архімандрита Серапіона Макін, старця знаменитої Оптиної пустелі, для якого і Маркс був недостатньо революційний <*>.
--------------------------------
<*> Див: поспєловської Д. Російська православна церква: випробування початку XX ст. / / Питання історії. 1993. N 1. С. 45, 53.
Поширеність соціалістичних ідей в 1917 р. можна встановитицілком математично, і до того ж за досить об'єктивним показником: на виборах до Установчих зборів всі соціалістичні партії разом взяті отримали 85% мандатів, у той же час головна партія буржуазії і її союзників - кадетська - отримала менше 5%. Звичайно, уявлення про соціалізм у людей були різні й часом досить туманні, в тому числі в найбільших соціалістичних партіях, але в цілому дана ідея, повторимо, охопила найширші кола населення.
Це не виключало, зрозуміло, існування та інших поглядів, включаючи феодально-монархічні. Однак останні розділяла мізерна частка населення в загальному політичному спектрі революційної Росії. Навіть праві партії після лютого стали відхрещуватися від монархізму, якому були прихильні до Лютневої революції. Кадети змінили свою програму в республіканському дусі, а лідер октябристів А.І. Гучков спільно з колишнім головою Державної думи М.В. Родзянко на базі своєї партії влітку 1917 р. створили в Петрограді нову, Ліберальну республіканську, партію <*>.
--------------------------------
<*> Див: Сенін А.С. Олександр Іванович Гучков / / Питання історії. 1993. N 7. С. 84.
Іншим суб'єктивним фактором стало існування вРосії партії, готової повести маси на революцію, - більшовицької. Ця партія не найбільша за чисельністю (есерів було більше), тим не менш була найбільш організованою і цілеспрямованою. Керівництво партії чуйно стежило за обстановкою, своєчасно реагувала на настрої мас, оперативно висувало злободенні гасла, часом не соромлячись перехоплювати найбільш актуальні у своїх політичних супротивників. У той же час в партійній програмі більшовиків були відображені з самого початку фундаментальні принципи, які не могли не привернути робітників і селян на її бік: фабрики - робітникам, земля - селянам, свобода - неросійських народів. Важко собі уявити, щоб настільки обізнаний автор, як Р. Пайпс, що зумів поритися в наших архівах, фонди яких були часом недоступні і радянським дослідникам, не знав справжнього стану речей, однак він стверджує навіть у своїй останній роботі, що нібито "жоден з цих гасел не був частиною більшовицької програми "<*>.
--------------------------------
<*> Пайпс Р. Росія при більшовиках. М., 1997. С. 8.
Нарешті, важливим суб'єктивним чинником була наявність у більшовиків сильного керівника, авторитетного яку самій партії, так і в народі, який зумів за кілька місяців після лютого стати справжнім вождем, - Володимира Ілліча Ульянова (Леніна). В.І. Ленін був найбільш рішучим і радикальним лідером в керівних органах партії, часом не встигає за своїм вождем. У жовтні саме особисте участь Леніна в революційних подіях забезпечило успішний розвиток та перемогу збройного повстання всупереч сумнівам і хитанням деяких його соратників.
Лютнева революція висунула чимало яскравих особистостей. Це октябрист А.І. Гучков, кадет П.М. Мілюков, есер А.Ф. Керенський. Великий авторитет у масах мав лідер найбільшої партії соціалістів-революціонерів В.М. Чернов. Одні з лідерів були відомі і до революції, інші - вперше вийшли на історичну арену. Однак нікому з них не вдалося в 1917 р. зрівнятися з впливу на маси з В.І. Леніним.
Жовтневе збройне повстання здобуло перемогу в Петрограді з великою легкістю і майже безкровно саме в результаті поєднання всіх названих чинників. Його результатом стало виникнення Радянської держави, юридично оформлене II Всеросійським з'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів, що займає тому абсолютноособливе місце в історії нашої Батьківщини.