Передумови завоювань монголів
Суворі природні умови регіону визначили неможливість займатися продуктивним осілим землеробством і скотарством. Монгольські племена, кочували у степах Центральної Азії, переживали в 2-ій пол. Х11 ст. період розкладу родових відносин. Ситуація, що формується знати (нойон та їх дружинники-нукери), вела боротьбу за пасовища і худобу - головні цінності кочового світу.
Екстенсивний характер кочового скотарського господарства монгольських племен, виснаження пасовищ і створювали одну з передумов для воєн і захоплень чужих земель.
Под впливом більш розвинених сусідніх цивілізацій у кочовий знати зявлялися потреби, які вона не могла задовольнити за рахунок експлуатації рядових монголів (у скотарів не відбувалося виділення власного ремісничого виробництва, от чому предмети розкоші, якісний одяг і зброю верхівка кочового суспільства отримує або в результаті торгового обміну , або збройного пограбування). Становлення нової кочовий знати посилювало потреба в предметах розкоші, або т.зв. статусного споживання, які покликані підкреслити її високе соціальне становище, виділити з лав звичайних кочовиків.Освіта раннього монгольського держави. Зіткнення серед різних кочових племен на рубежі Х11-Х111 ст. закінчилися перемогою угруповання Темучина (в 1206 на зїзді монгольської знаті йому присвоєно титул Чингіз-хана), який обєднав усі монгольські племена і приступив до створення держави.
За однією з версій, найбільш впертий опір чинили татари, імя яких після винищення чоловіків племені перейшло на всіх монголів.
У рамках єдиної держави нойон вже не могли збагачуватися за рахунок міжусобних воєн, а компенсувати втрати цього джерела збагачення можна було лише за рахунок загарбницьких походів на багаті сусідні держави. Крім того, важкі державні повинності могли викликати невдоволення простих кочівників, що також підштовхувало до завоювань. Головне ж полягало в тому, що кочова державність не міг існувати за рахунок своїх мізерних внутрішніх економічних ресурсів і приречена була на завоювання територій більш розвинених сусідів.
Військова перевага монголів. Державність дала природженим воїнам-кочівникам, яких з дитинства вчили витривалості і володіння зброєю, нову військову організацію і залізну дисципліну. За створеному Чингіз-ханом закону - Ясе, у разі втечі одного воїна з поля бою стратили весь десяток, хоробрі воїни ж всіляко заохочувалися і просувалися по службі. Яса регулювала поведінка монголів у побуті, встановлювала принцип обовязкової взаємодопомоги, особливого шанобливого ставлення до гостя і т.д. Отже, військова сила монголів, що поєднується зі слабкістю більше цивілізованих сусідів, які переживають період роздробленості і внутрішніх чвар також стала однією з передумов завоювань.
В історичній науці є й інші трактування причин монгольської експансії. Так Л.Н. Гумільов пояснює її впливом природного середовища, в якому періодично відбуваються енергетичні вибухи (пассіонарні імпульси), обрушуються на ті чи інші народи. Внаслідок чого відбувається етнічна мутація, різко змінюється стереотип поведінки, зростає активність етносу, що виливаються в завоювання. Такими пасіонарії і були монголи - представники самих різних племен (люди довгої волі), які зібралися навколо Темучина й підкорили собі спочатку кочовий світ, а потім, передавши йому свою енергію, і інші народи.