Руська правда і розвиток східнословянського суспільства

Поряд з ПВЛ джерелом, в якому можна знайти відомості про соціально-політичної історії Стародавньої Русі, є Руська Правда. Підвищена увага дослідників до цього зводу законів пояснюється тим, що він складався протягом півтора століть, відображаючи і фіксуючи у своїх нормах еволюцію давньоруського суспільства. (Відомі три редакції Руської правди:

Коротка правда, що складається у свою чергу з Найдавнішою правди, або Правди Ярослава (1024 р.?) та Статуту Ярославичів (1072 р.?), Великої правди (Х11 в) і скорочення правди (XIV-XV ст.).

Правда Ярослава. У першій статті Короткої Правди йдеться про право кровної помсти за вбивство вільного чоловіка. З одного боку, ця норма свідчить про збереження значних елементів родоплемінних відносин. Але з іншого боку, деякі положення цієї статті (обмеження кола родичів, що мають право мстити, введення альтернативного штрафу за вбивство в 40 гривень) свідчать про їх розпад і посилення влади князя.

Сама поява Руської Правди на початку Х1 ст. відображало складні процеси, що протікають в Стародавній Русі. Переростання родової громади в землеробської, яке відбувалося уже не лише на Півдні, а повсюдно, призводило до втрати багатьма людьми свого соціального статусу і соціального захисту з боку родових колективів. Вони змушені були шукати участь у князя і його дружинного оточення, потрапляючи при цьому в той чи інший ступінь залежності. Князь у дусі общинних традицій надавав і безкорисливу допомогу знедоленим, що в свою чергу, зміцнювало його престиж, а, отже, і влада. (Згадайте билини про Володимира Красне Сонечко, якого прославляли за щедрість і ніщелюбіе). Таким чином, розкладання роду, поява соціальних ізгоїв, збільшення числа злочинів проти особистості підсилило владу князя, що й знайшло відображення в самому появі Руської Правди, що зафіксувала, а потім що розвивала традиційне, неписане, т.зв. звичайне праву.

У Правді Ярославичів, що є другим складовою частиною Короткої правди, кровна помста вже заборонена, крім того вона фіксує і більш складну структуру суспільства, в якому зявилися нові соціально нерівноправні групи людей. У різних статтях Правди згадуються челядь і холопи (раби), а також смерди. Їх життя на відміну від вільних захищається вірой в 5 гривень. Княжі люди - тіуни, огнищани (швидше за все управителі господарств, які могли набиратися і з числа холопів, коштували 80 гривень. У Правді Ярославичів є статті, які стоять на сторожі князівської власності та його земельних володінь.

Це дало підставу деяким радянським історикам зробити висновок про зародження феодальної власності та феодальних відносин в Стародавній Русі.

Деякі положення Правди свідчили про посилення позицій держави, що збирає, наприклад, штрафи (віри) за виконання судових функцій.

У Статуті Володимира Мономаха (1113), що входять до складу Великої Правди, зафіксовано появу нової групи залежних людей - закупів, яких закон захищав від повного закабалення. Там же міститься ряд законів, що обмежують лихварство. Все це свідчило про ускладнення суспільних відносин в Стародавній Русі.