Передумови

Роздробленість стала результатом взаємодії цілого комплексу чинників.

У вітчизняній історіографії поділ щодо єдиної Давньої Русі на ряд самостійних держав тривалий час пояснювали розвитком феодальних відносин, зміцненням феодальних вотчин і затвердженням натурального господарства, що, перешкоджаючи встановленню економічних звязків, і приводило до політичної відокремленості. Наголошувалося і вплив класовою боротьби, яка вимагала вдосконалення і зміцнення апарату влади на місцях. Це, нібито, також підштовхувало до боярському сепаратизму і відділення земель, тому що місцеве боярство, зміцнівши, більше не потребували влади та підтримки київського князя. Однак таке трактування причин роздробленості, заснована на формаційному підході. видається односторонньою і, головне. Не знаходить свого підтвердження в джерелах.

Формування місцевих князівських династій. Переростання родового володіння Рюриковичів в сімейне окремих гілок роду призводило до осідання князів на окремих територіях (майбутніх долях). Князь все більше думав не про отримання більш престижного і прибуткового столу, а закріплення за собою власного володіння. (Ця тенденція була закріплена юридично рішенням Любецького зїзду князів у 1097 р.). Цьому ж сприяло наростання міжусобиць, прагнення князів зміцнити й розширити свої володіння, часом за рахунок сусідів.

Зміцнення місцевого боярства. Відбувається складання боярських регіональних угруповань, викликане, в свою чергу, як успіхами землеробства (поширення орного землеробства, поява трипілля збільшувало виробництво надлишкового продукту, боярські вотчини перетворювалися на важливе джерело доходу), так і зростанням чисельності дружини і її пристрасті до багатства. У колишні часи дружина мріяла про походи і видобутку, нині разом з князем вона осідала на землі, стаючи або її опорою, або навпаки, прагнучи підкорити своїй волі. Але в будь-якому випадку боярство та місцевого князя обєднувала

тяга до самостійності, бажання вийти з-під піклування київського князя, припинити виплату на його адресу полюддя зі своїх територій.

Розвиток ремесла й торгівлі призводило до зростання і зміцнення міст, які перетворюються на центри окремих територій. Крім того, вони грали роль своєрідних колективних замків для місцевого боярства. У них зосереджувалася і місцева князівська адміністрація. Міське населення починало перейматися необхідністю виплати данини та захисту інтересів далекого йому київського князя. У той же час захист від набігів кочівників і сусідів, необхідну вільним общинникам міста і села, забезпечували вже місцеві князівські дружини.

Змінилося становище і роль самого Києва. З втратою значення торгового шляху із варяг у греки у Х11 ст., Слабшала економічна основа єдності, скорочувалася надходження торгових мит, що підривало економічну могутність київського князя. Головним джерелом багатств ставала земля, в її пошуках дружини зі своїми князями і спрямовувалися на околиці. Крім того, покидало київську землю і трудове населення, рятувалися від постійних міжусобиць, викликаних боротьбою за київський стіл, а також набігів половців. Природно, цей результат ослаблював позиції київських князів, які отримували все менше й менше податків, недораховуються воїв.

Духовної передумовою поділу став розвиток авторитарного ідеалу, що зміцнює владу місцевих князів. Населення окремих земель хотіло знайти власного князя, опинитися під рукою тому воно наділяло його надприродними силами, бачило у ньому гаранта безпеки і благоденства даній території.