Володимиро-Суздальська земля
Природні умови і колонізація. 1сторія Північно-Східної Русі, розташованої в басейні Верхньої Оки і Волги, викликає особливий інтерес тому, що саме ця земля пізніше стала ядром нової Російської держави. Значна частина її території займали ліси, були підзолисті грунти, малородючі за винятком т.з. Ополе, величезних полян на околиці лісів у районі Ростову, Переяслава Залеського і Суздаля, з відносно потужним чорноземом. Тут розвивалось орне землеробство, зявилися монастирські та боярські вотчини.
На Північному сході, який порівняно пізно піддався словянської колонізації (з Х ст.), Поряд зі старими містами (Ростов, Суздаль), зявлялися нові: Володимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський, Галич. Під 1147 літопис вперше згадала Москву. Переселенці з півдня і північного заходу Русі - землероби і ремісники - приносили з собою не тільки передові прийоми господарювання, а й географічні назви. Торгові шляхи тягнулися через Новгородські землі на захід та через Волзьку Булгарії на Схід і південний схід.
Придбання незалежності. Ростово-Суздальська земля вийшла з під влади Києва в 30-х роках Х11 ст. при молодшого сина Володимира Мономаха Юрія, що отримав прізвисько Довгорукий за прагнення правити в Києві і втручатися в справи сусідніх князівств. Центр своєї землі він переніс з Ростова до Суздаля та, спираючись на підтримку боярства і союз з Галицьким князівством, після кількох невдач все ж таки сів на київський стіл у 1155 р.
Політичні розвиток. Однак його правління тривали недовго, в 1157 р. він помер (за однією з версій був отруєний киянами, незадоволеними його правлінням), а що прийшли з ним суздальці були перебиті.3. Перенесення центру у Володимир. Влада на Північному сході перейшла до старшого сина Юрія Андрій Боголюбський, який ще за життя батька без його відома покинув призначений йому Вишгород на півдні Русі і повернувся в милу його серцю Суздальської землі. (При цьому князь взяв із собою що вважалася чудотворною ікону Божої Матері, звелів поставити її у Володимирі-на-Клязьмі. Згодом ця ікона Володимирській Божої Матері стала однією з головних святинь російської землі). При цьому столиця була перенесена у Володимир, до того вважався пригородом старих міст.
3. Зміцнення князівської влади. Перенесення столиці було викликане прагненням Андрія до самовладдя і бажанням уникнути впливу старого ростово-суздальського боярства. Володимир же не мав що склалася боярської угруповання і власного віча, що обмежує владу князя.
Проявом нових тенденцій стало і перетворення дружинників з радників і соратників князя в його підданих, що одержували за свою службу земельні володіння. Однак верховна власність на землю зберігалася за князем, який має її повністю розпоряджався. Так складалося звязок влади і власності, притаманна східної цивілізації. Водночас реальна влада-власність князя поєднувалася з традиційними уявленнями землеробів про те, що земля Божа і належить на ділі тому, хто її обробляє. Але, зрештою, ці подання лише посилювали владу князя - намісника Бога на землі, а, отже, і його права на землю. Крім того, він сприймався як охоронець землі від соціальних і природних лих, іноземців, заступник перед Господом, а з часом, як символ єдності всіх руських земель.
3. Головна мета - розвиток власного князівства. Відмінною рисою правління Андрій Боголюбського стало і те, що після захоплення і розорення Києва у 1169 р. володимиро-суздальським військом і союзними половцями, він не переїхав туди, а залишився у Володимирі, продовжуючи політику зміцнення власного князівства. Заради цієї цілі він спробував, правда, не вдалася, заснувати власне митрополичу кафедру, рівну Київській, щоб підвищити Володимир і перетворити його на незалежний від Києва не тільки політичний, але і релігійний центр. Про прагнення князя перетворити Володимир у новий центр руських земель свідчить і зведення Успенського собору, будівництво Золотих воріт - величних споруд столичного рівня. Андрію вдалося дещо розширити князівство, якому платили данину навіть волзькі булгари.
4. Переворот 1174 і нові усобиці. Прагнення до самовладдя, не відповідало уявленням правителя про людей того часу, репресії проти бояр і ряд військових невдач призвели до того, що його наближені організували змову і в 1174 р. убили князя в його замку Боголюбово. Слідом за цим по всьому князівству прокотилися хвилювання.
Після смерті Андрія старші дружинники-бояри старих міст запропонували престол Ростиславичам, племінникам вбитого князя, але володимирці висунули його зведених молодших братів - Михалко та Всеволода. Після кровопролитної усобиці перемогу отримали брати.
5.Всеволод Велике Гніздо (1176-1212), який змінив рано померлого брата Михалко, проводив більш зважену політику, ніж Андрій, що й дозволило значно зміцнити Володимирське князівство і влада самого князя. Він розширив свої володіння, посилив дружину, підпорядкував своєму впливу Новгород і Рязань, зробив новий похід на волзьких булгар. У результаті в Північно-Східної Русі зміцнилася владу великого князя, затвердилася першість Володимиро-Суздальського князівства серед інших руських земель.
Але відцентрові процеси розвивалися, і після смерті Всеволода знову почалися міжусобиці, послабили князівство. У результаті боротьби Всеволодовичем до влади прийшов його син Юрій (1218-1238), який став останнім правителем незалежного Володимиро-Суздальського князівства і загиблий в трагічну годину монгольської навали.