Реформа системи державного управління

Причини.

6. Потрібно було створення нового державного апарату, який відповідав духу часу і здатного ефективно здійснювати керівництво модернізується суспільством.

6. Петро I прагнув затвердити і закріпити свою абсолютну владу. Для втілення вищої волі монарха була необхідна досконала державна машина.

6. Затвердження раціоналістичних уявлень про суспільстві та державі, згідно з якими не Бог, а розум людини був джерелом знань і розвитку суспільства, також підштовхував до створення нових інституцій влади. Петро сподівався, що із затвердженням раціональної системи управління та виданням розумних законів він створить регулярне держава, у якому тільки й можливе досягнення загального блага. Цим пояснюється активну Петра законотворчість, не довіряв своїм підданим і прагнув регламентувати практично всі сфери їх життя, включаючи й особисте.

Реформа місцевого управління. У ході обласної реформи 1708-1710 рр.. країна була розділена на 8 губерній (згодом - 11) на чолі з генерал-губернаторами та губернаторами, які призначалися царем з числа особливо довірених осіб. Губернатори зосередили у своїх руках вищі військові і цивільні функції і всю повноту судової влади на місцях. У підпорядкуванні губернаторів перебували обер-комендант (військове відомство), обер-комісар і обер-провіантмейстер (грошові та хлібні збори), ландріхтер (судові справи). До губерніях приписувалися полки, які вони утримували за свій рахунок.

З 1719 губернії почали ділитися на 50 провінції, а останні-на повіти. З формуванням колегій реформа отримала своє завершення, тому що усі місцеві органи стали підпорядковуватися відповідним колегіям. Реформа призвела до різкого зростання місцевого бюрократичного апарату.

6.3 Реформа управління центральних органів.

6. Вирушаючи в Прутський похід, Петро I залишив у 1711 р. для управління країною Сенату. Створений в результаті експромту як тимчасове установа, він перетворився згодом у вищий розпорядчий, судовий і законодавчим орган. Практично Сенат, який складався спочатку з 9 осіб, які призначалися царем, а прийшов на зміну померлої природним чином аристократичної Боярської думи. Рішення приймалися сенаторами колективно і вступали в силу лише з загальної згоди. Хід засідання протоколювати. Бо сим всякого дурість явлена буде, як вважав цар Петро.

6. Колегії. Коли результат Північної війни став уже очевидний і можна було більше уваги приділяти внутрішнім питанням, Петро приступив до створення нових органів виконавчій владі. У 1718 р. на зміну вичерпали себе наказам стали приходити колегії:

- Перші три - Військова, Адміралтейська і 1ноземна;

- Три економічні - Берг-колегія (важка промисловість), Мануфактур-колегія (легка промисловість) і Комерц-колегія (відала зовнішньою торгівлею);

- Фінансові три - Камер колегія (збір податків), Штатс-колегія (витрати) та Ревізійної-колегія (контроль за витратами і доходами);

- Юстиц-колегія. Замість Помісного наказу була створена Вотчина колегія, яка займалася земельними питаннями. Містами керував Головний магістрат. Політичним розшуком відав Преображенський наказ, посилений надалі Таємної канцелярією.

6. Церковна реформа. У 1721 р. відповідно до Духовним регламентом, в якому доводилася небажаність патріаршества, була створена Духовна колегія, незабаром перейменована в Синод, організований за зразком світських колегій на чолі з чиновником - обер-прокурором, які призначаються царем. В результаті цієї реформи церква повністю підпорядковувалася державі, перетворившись по суті справи до частини його бюрократичного апарату.

6. Органи нагляду. Різке збільшення державного апарату, бюрократизація суспільства викликали швидкий розвиток корупції. Для боротьби зі зловживаннями в державних чиновників, військових і церковних установах в 1711 р. були створені органи негласного нагляду, який здійснювали фіскали на чолі з обер-фіскалом.

Але цього виявилося недостатньо. Хабарництво і тяганина продовжували розширюватися, що змусило Петра I створити широку мережу органів гласного нагляду. У 1722 р. була заснована посаду генерал-прокурора Сенату. У його обовязки входило спостереження за виконанням законів і правил, він міг призупинити і оскаржити рішення Сенату, Першим прокурором - оком государевим - став виходець з низів П.1. Ягужинського. Прокурори були призначені у всі державні установи для контролю за їх роботою.

Структура та функції нових органів влади аж до організації діловодства, процедури засідань, штатного розкладу були детально розроблені в Генеральному регламенті і регламенти окремих колегій.

Нова система управління будувалася на принципах раціоналізму, розмежування функцій всіх установ, централізму і колегіальності.

Завершення складання абсолютистської монархії. Зросла економічна та фінансова міць держави, поява нової регулярної армії, різке збільшення бюрократичного апарату та реформа системи управління створили необхідні умови для завершення формування абсолютистської монархії. Цар був носієм вищої законодавчої, виконавчої та судової влади і не поділяв її ні з ким. У Духовному регламенті 1721 записано:-імператор всеросійський є монарх самодержавний і необмежений. Коритися його верховної влади не за страх тільки, а й за совість сам Бог велить.

Завершальним штрихом у створенні абсолютизму стала ліквідація останнього обмеження влади самодержця. У 1722 р. зявився Устав про спадщину престолу, що дає право імператорові призначати собі наступника на свій розсуд. Його поява багато в чому викликана справою царевича Олексія, який в 1718 р. був звинувачений в державній зраді й засуджений до смертної казні.

Нерідко для виконання своїх наказів цар вдався до надзвичайних заходів і надавав особливі функції тим органам, які за законом ними ще не було. Так одним із головних інструментів управління країною стає гвардія, що бере участь у проведенні всіх найважливіших реформ - від перепису населення, до контролю за діяльністю Сенату та колегій. Важливе місце в системі управління грала особиста канцелярія царя - його Кабінет, за допомогою якого Петро нерідко втручався у справи, що входили до компетенції інших державних органів управління. Необмежена влада монарха знайшла правовий вираз у Військовому статуті та Духовному регламенті.