Боротьба за спадщину Сталіна

Зміни в партійному і державному керівництві.Розгорнулася після смерті 1.В. Сталіна (5 березня 1953 р.) боротьба за владу супроводжувалася перерозподілом владних функцій між різними партійно-державними структурами. Головою Ради Міністрів став вважався головним наступником Сталіна Г.М. Маленков. Його першим заступником був Л.П. призначено Берія, який очолив обєднані міністерства внутрішніх справ і державній безпеки. Головою Президії Верховної Ради СРСР став К.Є. Ворошилов.

Секретаріат ЦК при такій розстановці був покликаний відігравати другорядну роль, як це й було в перші роки радянської влади за життя Леніна. У Секретаріаті, обраному березневим Пленумом ЦК КПРС, перший фігурою став М.С. Хрущов.

Політичне суперництво в партії.

1. Березень-червень 1953 У новій обстановці зіткнулися інтереси двох політичних груп - керівників з дореволюційним партійним стажем (В. М. Молотов, Л. М. Каганович, К. Є. Ворошилов) і більш молодих, які потрапили у верхній ешелон влади в 30-і рр.. (Г. М. Маленков, Н. С. Хрущов, Л. П. Берія, Н. А. Булганін). У березні 1953 року при владі виявився тріумвірат - Маленков, Берія і Хрущов. Харизматичного лідера (перша особа в державі) замінило так називаемоеколлектівное керівництво, що відображало ситуацію тимчасового консенсусу в правлячого угрупування на чолі з її лідером Г.М. Маленковим. Для нового керівництва країни стала очевидною необхідність змін в країні, позбавленої господаря. З цією метою робилися кроки по Ліквідація очевидних злочинів сталінського режиму: скасовувалися позасудові органів, реформувалася система ГУЛАГА, проголошувалася амністія (не поширювалася на політичних увязнених і вбивць), почалася реабілітація у справі лікарів, ленінградською справою.

2. Літо 1953-1955 рр.. Угода керівників країн носило тимчасовий характер. У рамках тріумвірату розгорнулася боротьба між Л. П. Берія, Н. С. Хрущовим і Г. М. Маленковим. 1мена Берії і Маленкова продовжували асоціюватися з їх участю в організації репресій й тому виявилися неприйнятними для бюрократичного апарату, не дивлячись на те, що обидва вони пропонували свої програми змін (припинення холодної війни, ослаблення тиску на колгоспи і особисті господарства, розвиток легкої промисловості, розширення прав національних республік). У результаті партійні та радянські керівники вищої та середньої ланки підтримали Н. С. Хрущова.

У червні 1953 р. завдяки особистій мужності Н.С. Хрущова та за підтримки керівництва армії Берія, з яким асоціювалася небезпека встановлення нової диктатури, був усунутий Одночасно органи держбезпеки були поставлені під контроль партійних органів. В січні 1955 р. після відставки Г.М. Маленкова з посади Голови Ради Міністрів СРСР центр влади перемістився в Секретаріат ЦК КПРС, до його Першому секретарю Н.С. Хрущов, якого обрали на цю посаду на вересневому 1953 Пленумі ЦК.