Етапи Громадянської війни

Перший етап (жовтень 1917 - травень 1918 р.). У цей період збройні сутички носили локальний характер. Після жовтневого повстання на боротьбу з революцією підвівся генерал А.М. Каледін, слідом - повалений премєр А.Ф. Керенський, козачий генерал П.М. Краснов, на півдні Уралу - отаман А.1. Дутов. До кінця 1917 потужний осередок виник на контрреволюції півдні Росії. Тут проти нової влади виступила Центральна Рада України. На Дону була сформована Добровольча армія (верховний керівник - А. В. Алексєєв, головнокомандувач - Л. Г. Корнілов, після його загибелі - А. 1. Денікін).

У березні-квітні 1918 р. відбулася висадка підрозділів англійських (у Мурманську), американських і японських (на Далекому Сході) військ.

Другий етап (Травень - листопад 1918 р.).

3. Розширення інтервенції. У травні-червні 1918 р. озброєна боротьба набула загальнонаціональні масштаби.Наприкінці травня почалося збройне виступ 45-тисячної Чехословацького корпусу в Сибіру. У Казані чехословаки захопили золотий запас Росії (понад 30 тис. пудів золота і срібла загальною вартістю 650 млн. рублів).

У серпні англійці висадилися в Закавказзі, витіснивши звідти німецькі війська, англо-французькі десанти зайняли Архангельськ і Одесу.

3. Перетворення війни в загальнонаціональну. Одночасно в багатьох центральних губерніях Росії у збройну боротьбу включилися селян, незадоволені продовольчої політикою більшовиків. Влітку пройшло більше 200 селянських повстань (тільки у червні - 108). Повстання селян в Поволжі і на Уралі стали однією з причин падіння радянської влади в цих регіонах. Частина селян брала участь в Народній армії Комуча; уральське селянство служило в армії Колчака.

У серпні 1918 р. відбулося 1жевськ-Воткінську повстання робітників, які створили армію чисельністю близько 30 тис. чоловік і протрималися до листопада місяця, після чого повсталі були змушені відступити і піти з сімями до армії Колчака.

3. Організація оборони країни. 2 вересня 1918 ВЦВК прийняв рішення про перетворення Радянської республіки у військовий табір. У вересні був створений Реввійськрада Республіки під головуванням Л.Д. Троцького - орган, який стояв на чолі всіх фронтів та військових установ. 30 листопада був прийнятий декрет ВЦВК про утворення Ради робітничої і селянської оборони на чолі з В. 1. Леніним. Руководитель військового відомства Л. Д. Троцький вжив енергійних заходів по зміцненню Червоної Армії: була введена сувора дисципліна, проведена примусова мобілізація колишніх офіцерів царської армії, створений інститут військових комісарів, що контролювали політичну лінію командирів. На кінець 1918 р. чисельність Червоної Армії перевищила 1,5 млн. чоловік.

3. Освіта демократичних урядів. Соціалістичні партії, спираючись на селянські загони повстанців, утворили влітку 1918 р. ряд урядів в Архангельську, Самарі, Томську, Ашгабаті та ін Їх вимоги програми включали скликання Установчих зборів, відновлення політичних прав громадян, відмови від однопартійної диктатури і жорсткої державної регламентації господарської діяльності селян та ін

- Комітет членів Установчих зборів (Комуч). Комуч (переважно есерівська організація, голова - В. К. Вольський) було створено 8 червня 1918 в Самарі і керував Самарської, Саратовської, Сімбір-, Казанської і Уфімської губерніями. На підконтрольній території Комітет оголосив відновлення демократичних свобод, 8-годинний робочий день, дозволив діяльність робітничих і селянських зїздів, конференцій, профспілок, скликав Раду робітничих депутатів і створив Народну армію. Тут скасовувалися декрети радянській владі, колишніх власників поверталися промислові підприємства, проводилася денаціоналізація банків, свобода дозволялася торгівлі; конфісковані раніше землі зберігалися за поміщиками.

- Тимчасовий уряд Сибіру було утворено в кінці червня в м. Омську (голова есер П. В. Вологодський). У липні вона прийняв декларацію про незалежність Сибіру. У жовтні Комуч саморозпустився, створене ж в Омську регіональне Тимчасове сибирське уряд не припинило свою діяльність.

Уфимская директорія (Тимчасовий уряд Всеросійське, голова - М. Д. Авксентьєв) була утворена 23 вересня 1918 До неї увійшли два есера, кадет, два безпартійних, у тому числі голова Сибірського уряду. Директорія, вступивши в боротьбу з більшовиками, виступала за продовження війни і відновлення договірних відносин з державами Антанти.Члени Директорії домоглися скасування всіх обласних, національних та козачих урядів.

Ставлення селян до демократичних урядам змінилося після вжитих ними спроб створення власних збройних сил шляхом мобілізації місцевого населення, зокрема з використанням репресивних заходів. Крім того, регіональні демократичні уряди терпіли поразки від успішно наступаючих у Поволжі загонів Червоної Армії.

18 листопада 1918 в Омську адмірал А.В. Колчак здійснив переворот, в результаті якого було розігнано тимчасові уряди (включаючи Директорію) і встановлена військова диктатура. Адмірал Колчак був проголошений Верховним правителем. При ньому складалося Омський уряд, під владою якого виявилися вся Сибір, Урал, Оренбурзька губернія.

Третій етап (листопад 1918 р. - навесні 1919 р.). На цьому етапі провідною силою в боротьбі з більшовиками сталі військово-диктаторські режими на Схід (адмірала А. В. Колчака), Півдні (генерала А. 1. Денікіна), Північно-заході (генерала Н. Н. Юденича) та Півночі країни ( генерала Е. К. Міллера).

3. Масова інтервенція проти Росії. Третій етап громадянської війни був повязаний зі змінами в міжнародній обстановці. Закінчення Першої світової війни дозволила вивільнити бойові сили держав Антанти і направити їх проти Росії. В кінці листопада 1918 р. французькі та англійські війська здійснили висадку в Росії чорноморських портах. До початку 1919 кількість іноземних збройних сил на півдні досягла 130 тис. солдатів, на півночі - до 20 тис. У районі Далекого Сходу та Сибіру союзники зосередили до 150 тис. військ.

Військова інтервенція викликала патріотичне піднесення в країні, а в світі - рух солідарності під гаслом Руки геть від Радянської Росії!.

Восени 1918 р. був головним Східний фронт. Тут розгорнувся контрнаступ Червоної Армії під командуванням 1.1. Вацетіс, в ході якого білогвардійські частини були витіснені з Середнього Поволжя та Прикамя.

Четвертий етап (весна 1919 р. - квітень 1920)

1. Комбінований наступ антибільшовицьких сил. До початку 1919 військово-стратегічна обстановка помітно загострилася на всіх фронтах. У березні 1919 р. зі Сходу із метою зєднання з денікінцями для спільного удару на Москву почала наступ армія А.В. Колчака (наступ відображав Східний фронт під командуванням С. С. Каменева і М. В. Фрунзе), на північному-заході - армія М.М. Юденича здійснювала бойові операції проти Петрограда. До літа 1919 центр збройної боротьби перемістився на Південний фронт, де армія генерала А.И. Денікіна почала свій рух на Москву, підійшовши до Тулі.

2.Селянський рух. Одночасно з діями білих армій почались селянські виступи на Україні, на Уралі, у Поволжі. У березні 1919 р. на Дону вибухнуло повстання 30 тис. козаків, яке тривало до літа, після чого воно поєдналося з білим рухом.

Однак поступово селянська війна змінювала свою направленість. Вирішальну роль відіграло те, що білогвардійські сили не визнали результатів аграрної реформи і намагалися, як уряд Денікіна, забезпечити повернення землі старим власникам. Певну роль відіграли також коригування курсу більшовиків стосовно середнього селянства, відмова від невпорядкованою конфіскації і з початку 1919 р. перехід до продрозверстки з фіксованим обсягом подвірної повинності. Селянські армії на Україні (від 12 до 20 тис. бійців командуванням під Н. И. Махно), в Сибіру в інших регіонах, виступивши спочатку і проти білих і проти червоних, все більше схилялися до боротьби за землю проти білогвардійців. Зміна настроїв селянства на вирішальному етапі війни зумовило, зрештою, вихід громадянського протистояння в країні.

Наприкінці жовтня 1919 білі були зупинені військами Південного фронту (командуючий А. 1. Єгоров) та за підтримки армії Н.1. Махно відкинуті в Причорноморї. Армія генерала Юденича була відтіснена до Естонії, залишки військ Денікіна генерала, на чолі яких став П.М. Врангель, закріпилися в Криму. Наприкінці 1919 - початку 1920 р. під ударами Червоної Армії і селянських повстанських загонів були остаточно розбиті війська Колчака.

Пятий етап (травень - Листопад 1920 р.). У травні 1920 р. Червона Армія вступила у війну з Польщею, намагаючись захопити столицю і створити необхідні умови для проголошення там радянської влади. Однак ця спроба військової закінчилася невдачею. Через неузгодженість у діях військ армія М. М. Тухачевського була розгромлена недалеко від Варшави. У березні 1921 р. був підписаний Ризький мирний договір, за умовами якого до Польщі відійшла значна частина території України та Білорусії.

Головною подією завершального періоду Громадянської війни став розгром Збройних сил півдня Росії на чолі з генералом П.М. Врангеля їм. Війська Південного фронту під командуванням М.В. Фрунзе в листопаді 1920 р. повністю оволоділи Кримом.

Протягом 1920-1921 рр.. за допомогою загонів Червоної Армії завершився процес радянізації на території Середньої Азії та Закавказзя. До кінця 1922 р. припинилися бойові дії на Далекому Сході. 14 листопада Далекосхідна Республіка (що існувала як буферну державу з 6 квітень 1920) воззєдналася з РРФСР.

Селянство на завершальному етапі громадянської війни. Громадянська війна закінчилася, але селянські виступи тривали. У Тамбовської губернії у серпні 1920 р. спалахнуло антибільшовицьке повстання, очолений есером А.С. Антоновим, на боці якого до початку 1921 р. виступило дві армії за 20-25 тис. чоловік кожна. У січні 1921 р. почалося Західно-Сибірське повстання, яке охопило Тюменську, Омську, Челябінську, Єкатеринбурзькую губернії. Тут у збройній боротьбі брало участь понад 100 тис. селян. Поширеними формами опору політиці продрозверстки були також саботаж, приховування хлібних запасів, ухилення від призову в армію, терор проти комуністів, розгром комун.