Писемність і освіта
Писемність на Русі зявилася задовго до прийняття християнства. Збереглися згадки про те, що древні словяни користувалися вузликової і вузликово-ієрогліфічної писемністю, але через свою складності вона була доступна лише обраним.
Широке поширення грамотності повязують з діяльністю у другій половині IX століття братів Костянтина (перед смертю прийняв чернецтво під імям Кирила) і Мефодія, які створили першу словянську абетку для поширення християнських священних текстів. Перші збереглися до нашого часу зразки застосування цього листа відносяться до початку X ст. Договір 911 р. між Олегом і Візантією був написаний двома мовами - грецькою і словянською. Прийняття християнства сприяло подальшому розвиткові писемності й освіти.
Найдавніші словянські тексти написані двома абетками глаголицею і кирилицею.
3. Глаголиця, на думку більшості вчених, має більш раннє походження. Ймовірно саме вона була створена Кирилом Філософом, що використав не тільки візантійське (грецьке) скорописна листа, але і давньоєврейську та інші східні алфавіти, а також букви власного винаходу. Памятники, де використана глаголиця, написані більш архаїчним мовою. Кириличні вставки в них зроблені згодом. На соскобленних глаголичних тестах (пергамен зі шкіри ягняти був дорогим та його часто використовували кілька разів) зустрічаються написи, зроблені кирилицею, і ніколи навпаки.
3. В основу кирилиці було покладено тільки грецьке урочисте (статутне) лист. Звуки, відсутні в грецькій мові, позначені стилізованими під грецькі літери знаками, схожими на глаголицю, звідки вони ймовірно і були запозичені. Кирилиця містить ряд букв, що означають звукові поєднання, що зявилися у словян з кінця IX ст. і незнайомих Кирилу. Як вважають вчені, кирилицю створили учні Кирила і Мефодія в Болгарії, де до цього використовувався грецький алфавіт для запису словянської мови, а глаголиця так і не прижилася.
Назва св. Кирила залишилося в памяті словян як імя творця словянської азбуки взагалі і пізніше перейшла на швидко поширювалося лист, створений вже після смерті братів. Забута ж глаголиця увійшла в історію під іменем, яким давні словяни називали будь-яку абетку.
Про поширення грамотності серед різних верств давньоруського суспільства новгородські свідчать берестяніграмоти XI століття, містять побутові запису характеру, листа, тощо, а також численні написи на ремісничих виробах і на стінах камяних будинків - графіті.
Перші школи. Незважаючи на досить широке розповсюдження грамотності (берестяні грамоти та графіті вийшли з-під руки ремісників, купців, жінок), освіта була привілеєм вищих верств суспільства, для дітей яких в XI століття були відкриті перші школи. Більше трьохсот дітей навчалися в київській школі, відкритої Ярославом Мудрим. Сестра Володимира Мономаха створила в Києві жіночий монастир, в якому дівчат навчали грамоті. Зявилися і школи вищого типу, які готували до державної і церковній службі. Князі і частина духовенства володіли іноземними мовами. Монастирі і князі збирали значні на той час бібліотеки.