Література

У другій половині XIX ст. відбувається широке зближення літератури з життям.

Основні особливості. Як і в попередньому періоді, російська література займала особливе становище в духовній культурі.

- Виконувала Література художньо-естетичні, морально-етичні та виховні функції відображала поширені в суспільстві соціально-політичні, філософські та релігійні ідеї (і в той же час впливала на їх формування і поширення); впливала на розвиток театру, живопису, музики , на формування світогляду підростаючого покоління.

- Активізація громадського руху і розповсюдження революційно-демократичних ідей зумовили посилення в 60-70-х роках демократичних тенденцій у літературі та публіцистиці. Поширенню демократичних ідей сприяли Современник журнали, Вітчизняні записки і Російське слово. Найбільш яскраво ця тенденція проявилася в творчості М. Г. Чернишевського, Н. А. Добролюбова, Д. 1. Писарєва, Н. А. Некрасова, М.Е.Салтикова-Щедріна.

Стильові напрямки. Провідним напрямком у літературі пореформеної Росії був реалізм, що характеризується не тільки правдивим відображенням дійсності, але і глибоким психологізмом, живим відгуком на соціально-політичні події, художньої реалізацією злоби дня (твори Л. М. Толстого, 1. С. Тургенєва, И.А . Буніна, О. М. Островського, нарисові цикли Н. Г. Помяловського, В. А. Слєпцова, М. В. Успенського, В. Г. Короленко).

Гостра критична спрямованість зумовила часто зустрічається характеристику літератури пореформеної Росії як літератури критичного реалізму.Однак значна частина літературної спадщини видатних письменників того часу виходить за рамки даного напрямку.

Проза. Друга половина XIX характеризувалася переважанням літераторів створювали прозаїчні твір.

Цілу епоху в історії Росії відобразив у своїй творчості Л. Н. Толстой (повісті Дитинство, Отроцтво, Юність; Севастопольські оповідання; російська національна епопея Війна і мир).

Ф. М. Достоєвський у своїх творах (Принижені і ображені, Злочин і кара, 1діот, Брати Карамазови та ін) піднімав релігійно-етичні, філософські й моральні проблеми, розвивав тему маленької людини, соціальних контрастів самодержавної Росії.

Майстер класичного реалістичного роману 1. С. Тургенєв відобразив у своїх творах ідейні шукання російської інтелігенції 50-70 років (Батьки і діти, Дворянське гніздо, Рудін).

Розвиток драматургії повязане з творчістю А. М. Островського і А. П. Чехова.

М.Є. Салтиков-Щедрін став одним з найбільших майстрів сатиричного жанру.

Широку популярність придбали видатні письменники Н.С. Лєсков, 1.А. Гончаров, А. Печерський (П. 1. Мельников), 1.А. Бунін і ін

Поезія.

Видатним поетом-реалістом пореформеної Росії є Н.А. Некрасов(Кому на Русі жити добре, Плач дітей).

На 60-і роки припадає що завершує етап творчості видатного російського поета Ф.1. Тютчева, майстра психологічної та пейзажної лірики. Лірична поезія А.А. Фета, названого Достоєвським перший ліриком нової Європи, відрізняється тонким психологізмом, відображенням швидкоплинних настроїв людській душі.

Багатонаціональний характер російської літератури. У другій половині XIX ст. досягла свого розквіту і творчість національних письменників та поетів, розвивалося в тісній взаємодії з російською літературою. Серед них українці И. Франко, Л. Українка, Мирний П.; білоруси Я. Купала, Я. Колос, Ф. Богушевич; латиш Я. Райніс; литовець Ю. Жемайте; естонець Е. Вільде; грузини 1. Г. Чавчавадзе і А. Р. Церетелі та багато інших.