Висновки

Значно розширилася система освіти, сформувалися зачатки безстановий освіти; в соціальному складі освічених людей помітно посилився різночинної шар. Проте, незважаючи на досягнуті успіхи, система освіти, як і раніше не відповідала потребам часу, в галузі освіти Российская империя помітно відставала від країн Західної Європи.

У результаті значного прискорення темпів розвитку, під впливом потреб індустріалізації вітчизняна наука вийшла на рівень світового визнання.

Розвиток мистецтва. Нерозривний звязок російської культурному житті XIX ст. з суспільно-політичними процесами обумовила соціальну загостреність мистецтва, підвищила його морально-етичну, філософську та політичну владу.

Під впливом громадського руху в другій половині XIX ст. панівне положення у вітчизняному мистецтві зайняв реалізм. Реалістична мистецтво було максимально наближене до повсякденного життя, його відмінною рисою стало вміння показати типові риси життєвих явищ, багато твір мали не тільки реалістичний, але і критичний характер.

Тісний звязок мистецтва з суспільно-політичним життям, різка критична спрямованість зумовили зародження в культурі пореформеної Росії елементів нігілістичного ставлення до естетичних цінностей. Найбільш радикально налаштовані представники революційно-демократичних кругів інтелігенції (Д. И. Писарєв та ін) бачили мистецтво лише реалістичним.

У той же час почали зароджуватися що одержали розвиток в кінці століття тенденції переходу від простого відтворення картин навколишнього життя до її перетворення художніми засобами в творах російських письменників і художників.

Загальні підсумки.

Демократизація стала домінуючою тенденцією у розвитку всіх галузей вітчизняної культури, надавши вплив як на тематику, методи і принципи художньої творчості, так і на соціальний склад представників творчої інтелігенції. Зросли не тільки культурні запити народу, а й можливості їхнього задоволення. Сформувалася широка духовна опозиція існуючому режиму.

Формування єдиної багатонаціональної російської культури.Скоротився (хоча як і раніше залишався значним) розрив у рівні культурного життя центру і провінції; розширилася сфера духовного життя всіх соціальних верств російського суспільства; музеї, картинні галереї, виставки, бібліотеки стали невідємною частиною культурного життя значної частини російського суспільства, а не тільки його соціальної верхівки. Творчість багатьох російських письменників і поетів, художників-передвижників, композиторів Могутньої купки ввібрала в себе багатовікові традиції народної культури, стало надбанням всього російського народу. Ніколи ще професійне мистецтво не було так тісно повязане з народною творчістю. Таким чином, остаточно затвердилася тенденція формування єдиної багатонаціональної російської культури. Однак подальший розвиток даної тенденції вимагало радикальних змін державної національної політики і політики в сфері освіти.

Поглиблення соціокультурного розколу суспільства зумовило загострення його духовної кризи, для подолання якого потрібні були радикальні політичні й соціально-економічні перетворення.

Пореформна Росія характеризувалася надзвичайно насиченим культурним життям. Розквіт у всіх областях російської культури дозволив їй зайняти визначне місце в загальносвітової культури.