Політична система в роки непу

Нове законодавство та юстиція. Новий економічний курс вимагав відповідного юридичного забезпечення. У 1922 р. були прийняті кодекс законів про працю, земельний і цивільний кодекси, підготовлена судова реформа. Були скасовані Ревтрибуналом, відновилася діяльність прокуратури та адвокатури. Ще раніше ВЧК, переіменнованная в Головне політичне управління (ГПУ), втратила право позасудового переслідування.

Заходи з ослаблення політичної диктатури. Перші місяці непу ознаменувалися певною лібералізацією суспільно-політичної та ккультурной житті країни, центром відродження якої стає Московський університет. Поновилося видання альманахів, дореволюційних журналів, відкривалися приватні видавництва; створювалися товариства поетів, художників, незалежні спілки письменників.

Почався процес рееміграції, в результаті якого до Радянської Росії повернулося понад 120 тис. біженців.

Посилення політичного режиму. Але мова йшла лише про часткові і тимчасові заходи. 10 серпня 1922 ВЦВК прийняв декрет Про адміністративне вислання осіб, визнаних соціально небезпечними, за яким комісія при НКВС могла без суду виносити рішення про висилку та укладанні в табори соціально неблагонадійних елементів. У 1924 р. таке ж право отримало особливу нараду ОГПУ. Кількість увязнених тюрем і концтаборів швидко зростало. Практикувався висилка за кордон. Восени 1922р. була вислана велика група вчених, філософів (усього близько 160 осіб).Репресії торкнулися діячів російської православної церкви.

Взаємовідносини РКП (б) з іншими політичними партіями та опозицією.

1. Намітилася, лібералізація не торкнулася взаємин РКП (б) з іншими політичними партіями. У країні зберігався жорсткий політичний режим та ідеологічна цензура. Після закінчення Громадянської війни особливо нещадна боротьба розгорнулася проти соціалістичних партій.

8 грудня 1921 Політбюро ЦК РКП (б) прийняв постанову, яка забороняла меншовицької партії займатися політичною діяльністю. Найактивніших з її числа пропонувалося висилати в адміністративному порядку в непролетарські центри, позбавивши їх можливості займати виборні посади. Спеціальним комісіям доручалося розробити питання про відсторонення меншовиків та есерів з органів профспілки, Наркомпраці, кооперативних та господарських органів, що означало для РСДРП політичну загибель.

У 1922 р. відбувся судовий процес проти лідерів партії есерів, звинувачених у звязках з Антантою, розвязанні терору і організації замаху на Леніна. Резолюція ХII Всеросійської конференції РКП (б) (серпень 1922 р.) Про антирадянські партіях і течіях оголосила все що колись існували в країні демократичні партії антирадянськими. Відповідно до цього ставилося завдання в порівняно короткий строк остаточно ліквідувати партії есерів і меншовиків як політичні фактори.

2. Боротьба з внутріпартійної опозицією. Постанова Х зїзду РКП (б) Про єдність партії заборонило фракційну діяльність, наслідком чого стала боротьба з інакомисленням всередині самої партії.