Протиріччя непу

У політичній області. Головною суперечністю непу стала спроба в умовах соціально-економічних перетворень зберегти незмінним характер політичної влади (диктатуру пролетаріату, однопартійність, відсутність опозиції, недопущення інакомислення в партії, курс на повну перемогу соціалізму в одній країні). Збереження недемократичною виборчої системи (відкрите голосування, багатоступінчасті вибори на зїзди Рад, позбавлення громадянських прав приватників і торговців-непманів) повністю суперечило самій суті економічної реформи.

В економічній області. Пріоритет промисловості над сільським господарством, нееквівалентний товарообмін між містом і селом склали ще одне протиріччя непівського періоду, яке перманентно загрожувало влади новими конфліктами з селянством.

Перші прояви кризи непу виявилися вже в 1923-1924 рр.. (криза збуту, товарний голод і т.д.). Кризи були повязані з недосконалістю нових форм господарювання та відсутністю твердих правових гарантій. Зростання великого товарного господарства на селі стримувався податковою політикою держави. У 1922-1923 рр.. від сільгоспподатку були звільнені бідні селяни - 3% господарств; у 1925-1926 рр.. - Вже 25%; в 1927 р. - 35%. Заможні ж господарі (9,6% селянських дворів) виплачували 29,2% податків і їх зростання тривало.

Негативні наслідки обмеження куркульства як класу чинили регулярно проводяться радянською владою зрівняльним переділом землі, що тягло за собою загальне дроблення селянських дворів. У другій половині 1920-х рр.. став скорочуватися збір хліба, дедалі більша частина землі переводилася під посіви технічних культур, що не обкладається податком. Уже в 1925 р. - самому врожайність - держава зіткнулося з хлібозаготівельної кризи, що призвело до посилення планово-адміністративних почав в управлінні економікою.

Значні проблеми виникли і в промисловості. До 1927 р. темпи її зростання різко сповільнилися. Ресурси промислового розвитку були вичерпані. Відновлення що були до 1917 р. заводів і фабрик завершилося до 1925 р., для подальшої модернізації та будівництва нових підприємств були потрібні нові капіталовкладення.

Згортання непу. На тлі економічних труднощів відбувалося поступове згортання непу. У результаті чергового заготівельного кризи радянська влада фактично ліквідувала вільний продаж хліба. Взимку 1927 спеціальні загородзагони перехвативлі селянські обози із зерном, що перевозилися до ринків збуту. Протягом 1926-1927 рр.. хлібний ринок був остаточно ремонополізірован, а ринковий механізм ціноутворення був замінений на директивний.

У 1926 р. в результаті відходу від принципів грошового обігу, введених в 1922-1924 рр.., Червонець перестав конвертуватися, припинилися операції з ним за кордоном, ніж було завдано удару по міжнародній репутації СРСР. До кінця 20-х років закрилися товарні біржі, оптові ярмарки, була ліквідована комерційний кредит. Була проведена націоналізація багатьох приватних підприємств.