Династична війна другій чверті XV ст

Зміцнення князівської влади

4.1 Характер війни. У другій чверті у ХУ. процес обєднання прийняв більш напружений і суперечливий характер. Тут боротьба за лідерство вже не відбувалася між окремими князівствами, а усередині московського княжого будинку. При цьому, за зіткненням Василя II (1425-1462) зі своїм дядьком Юрієм Дмитровичем Галицьким (другим сином Дмитра Донського), ховалося протистояння традиційного принципу спадкування (від брата до брата), властивого перехідному суспільству епохи Стародавньої Русі, з новим сімейним (від батька до сина), що йдуть з Візантії і зміцнює великокнязівську владу.

Хід війни.

4. Перший період. У роки дитинства Василь II знаходився під заступництвом свого діда Вітовта, що змусило в 1428 Юрія визнати 13-річного племінника братом найстаршим і великим князем. Але після смерті литовського князя талановитий полководець Юрій вигнав в 1433 р. Василя II з Москви. Не отримавши підтримки московського боярства, яке стало відїжджати до Василя 11 у виділену йому як спадку Коломну, Юрій змушений був залишити місто. Поведінка московського боярства, що керується вже чіткими уявленнями про відмінності у статусі великого і питомої князів і розуміє, що з приходом Юрія зміниться що склалася всередині боярства службово-місницькі ієрархія, зумовило результат війни. Правда, через військову і політичну недосвідченість Василя 11 і його фатальний невдахи, боротьба тривала ще довгі роки і спричинила за собою численні жертви. Вже у 1434 р. за Галичем війська великого князя знову будуть розбиті, а князь Юрій вдруге займе Московський престол.

4. Другий період.(1434-1436).Незабаром Юрій Дмитрович помер, а боротьбу за велику княжіння продовжив його старший син - Василь Косий. Молодші сини Юрія, Дмитро Шемяка і Дмитро Червоний, знаючи характер владний свого рідного брата, Василя визнали 11 братом найстаршим, а значить-законним спадкоємцем престолу. У братовбивчій війні використовувалися засоби, що відповідають духу цього жорстокого ст. Так, Василь II, домігшись перемоги і захопивши в полон Василя Косого, наказав його засліпити, в ході війни полонених з боярських родів, не обмінювали й не викуповували як раніше, а стратили через повішення, що свідчило про посилення боротьби.

4. Третій період. До 1445 тривала мирна перепочинок, яка, правда, не поширювалася на зовнішньополітичну сферу, тому що розпадається Орда посилила тиск на Русь. Влітку 1445 Василь 11 потрепел поразки від засновника Казанського ханства Улу-Мухаммеда й потрапив у полон. Його відпустили за величезний викуп, вся вага якого лягла на мирне населення. Скориставшись невдоволенням москвичів, Дмитро Шемяка в лютому 1446 здійснив переворот. Захопивши московський престол, він засліпив Василя 11 (звідси відбулося його прізвисько Темний) і заслав його в Углич Але повторилася ситуація 1433 - московське боярство стало зі столиці відїжджати, що й дозволило Василю II, який отримав до того ж підтримку церкви і Тверського князя в 1447 в черговий раз повернути собі престол.

Війна тривала до тих пір, поки Дмитро, сховався в Новгороді, не був там людьми отруєний Василя II в 1453 р.

Підсумки війни.

4. З одного боку, война, принісши з собою незліченні лиха і розруху, посилила владу Орди, знову отримала можливість втручатися в справи ослаблою Русі.

4. Зміцнення великокнязівської влади. З другого боку, війна викликала у всіх верств населення спрагу порядку, що могла забезпечити лише сильна князівська влада. 1 той факт, що перемогу здобув невдаха у військовій справі Василь II, тільки підтверджує це положення.

Василь II провів перепис податного населення, скоротив земельні пожалування боярам і збільшив число умовних власників - поміщиків, вірних слуг великого князя московського.

Церква теж виявилося під впливом князівської влади. Після того як митрополит 1сидор підписав Флорентійську унію і визнав верховну владу папи римського, Василь II наказав його заарештувати. У 1448 р. на соборі ієрархів російської церкви митрополитом, за його наполяганням, був поставлений рязанський єпископ 1она, що означало встановлення автокефалії російської православної церкви (тобто її повної незалежності від візантійського патріархату). Але, з іншого боку, це стало початком її перетворення в слухняне знаряддя великокнязівської владі.

Для зміцнення князівської влади вкрай важливим, було й те, що в результаті війни утвердився спадковий (від батька до сина) принцип передачі князівського столу.

4. Таким чином, криваві події другої чверті XV ст., У результаті, прискорили обєднання руських земель, що, у свою чергу, призвело до остаточного звільнення від ярма і створення єдиної Російської держави.