Перший етап

Піднесення Москви і початок обєднання

Боротьба за ярлик Великого князя Володимирського. На рубежі Х111-Х1У ст. політичне дроблення Русі досягло свого апогею. Тільки на Північному сході зявилося 14 князівств, які продовжували ділитися на уділи. До початку Х1У ст. зросло значення нових політичних центрів: Твері, Москви, Нижнього Новгорода, тоді як багато старих міста прийшли до занепаду, так і не відновивши свої позиції після навали. Великий князь Володимирський, будучи номінальним главою всієї землі, отримавши ярлик, що практично залишався правителем лише у власному князівстві і не переїжджав у Володимир. Правда, велика князювання давало ряд переваг: князь, що отримав його, розпоряджався землями, що входили до складу великокнязівського домену і міг роздати їх своїм слугам, він контролював збір данини, як найстаріший представляв Русь в Орді. Це, у результаті, піднімав престиж князя, збільшувало його владу. Ось чому князі окремих земель вели запеклу боротьбу за позначку.

Основними претендентами до XIV ст були тверські, московські та Суздальсько-нижегородські князі. У їхньому протистоянні й вирішувалося яким шляхом відбуватиметься обєднання руських земель.

Суперництво Москви і Твері.

2. Початковий період. На рубежі Х111-Х1У ст. переважні позиції належали Тверському князівства. Після смерті Олександра Невського великокняжий престол зайняв його молодший брат товариський князь Ярослав (1263-1272). Вигідне географічне положення в Верхівях Волги, родючі землі, притягували сюди населення, сприяли зростанню боярства. Московське ж князівство, який дістався молодшому синові Олександра Невського Данилові, в самостійне виділилося лише в 1270-х рр.. та, здавалося, не мала жодних перспектив в суперництві з Тверю. Однак родоначальник династії московських князів Данило зумів зробити ряд земельних надбань (у 1301 відняти у Рязані Коломну, а в 1302 приєднати Переяславське князювання) і, завдяки обачності й ощадливості, кілька зміцнити Московське князівство.

Його син Юрій (1303-1325) вже повів рішучу боротьбу за ярлик з великим князем Михайлом Ярославичем Тверським. У 1303 йому вдається захопити Можайск, що дозволило взяти під контроль весь басейн Москва-ріки. Увійшовши в довіру хану Узбек і одружившись на його сестрі Кончак (після хрещення Агафії), Юрій Данилович в 1316 р. отримав ярлик, відібраний у тверського князя. Але незабаром у битві з раттю Михайла він зазнав поразки, а його дружина потрапила в полон. У Твері вона вмерла, що дало підставу Юрію звинуватити тверського князя у всіх гріхах. Розуміючи, що його чекає в Орді Михайло Ярославович все ж таки вирішив постати перед судом ханським, сподіваючись тим самим врятувати свою земля від татарського розорення.

Таким чином, в його поведінці простежуються риси, властиві руських князів домонгольської епохи. Московські ж князі представляли собою політиків нового покоління, які сповідують принцип мета виправдовує засоби.

У підсумку Михайло був страчений. У 1324 р його син Дмитро Грізні Очи, зустрівши в Орді винуватця загибелі свого батька, не витримав і Юрія зарубав Даниловича. За цей самосуд йому довелося розплатитися власне життя, але ярлик на велике князювання хан Узбек вирішив передати молодшому братові Дмитра - Олександру Михайловичу. Так, нацьковуючи один на одного руських князів, побоюючись посилення будь-кого з них і передаючи ярлик слабіші, Орда зберігала панування.

2.Економічне та військове зміцнення Московського князівства. 1ван Калита і його сини. У 1327 р. у Твері спалахнуло стихійне народне повстання, викликане діями татарського загону на чолі з баскаків Чол-ханом. Цим скористався наступник московського князя Юрія 1ван Данилович на прізвисько Калита (Калитою називали гаман для грошей). На чолі московсько-ординського війська він придушив народний рух і спустошив Тверську землю. Як нагороду він отримав ярлик на велике князювання і не випускав його до самої смерті

Після товариського повстання Орда остаточно відмовилася від системи баскачества і передала збір данини в руки Великого князя. Збір данини - ординського виходу, встановлення контролю за низкою сусідніх територій (Углич, Костромой, північним Галичем тощо), а в звязку з цим деяке розширення земельних володінь, що притягувала боярство, у результаті, підсилили Московське князівство. Крім того, Калита сам набував і заохочував купівлю своїми боярами сів в інших князівствах. Це суперечило нормам права того часі, але зміцнювало вплив Москви, приваблювало під владу Калити боярські прізвища з інших князівств.

У 1325, скориставшись сваркою митрополита Петра з тверським князем, 1вану вдалося перенести митрополичу кафедру до Москви. Авторитет і вплив Москви зросли і в звязку з її перетворенням в релігійний центр Північно-Східної Русі.

Причини піднесення Москви. 1сторики по-різному пояснюють причини перетворення Москви з зубожілого в найсильніша в економічному і військово-політичному відношенні князівство Північно-Східної Русі.

1. Деякі переваги полягали в географічному положенні: Москву через проходили важливі торговельні шляхи, вона мала порівняно родючими землями, що притягає до себе трудове населення і бояр, була захищена від набігів окремих монгольських загонів лісами. Але схожі умови існували і в Твері, яка стояла на Волзі і що знаходилася ще далі від Орди.

2. Москва була духовним центром руських земель, але стала вона їм вже після перших перемог у боротьбі за право очолити процес обєднання.

3. Головну роль зіграла политика московських князів та їх особисті якості. Зробивши ставку на союз з Ордою і продовживши у цьому відношенні лінію Олександра Невського, усвідомивши роль церкви в умовах відходу Орди від політики віротерпимості, московські князі першої половини Х1У ст. використовували всі засоби для досягнення поставлених цілей. У підсумку, принижуючи перед ханом і жорстоко придушуючи антіординскіе виступу, скопідомнічая, збагачуючись і по крихтах збираючи російську землю, вони зуміли підняти своє князівство і створити умови як для обєднання земель, так і для вступу у відкриту боротьбу з Ордою.

Велику роль зіграло і те, що в результаті угодовської політики Калити і його синів Московська земля кілька десятиліть не знала монгольських набігів.

Московським правителям, до того ж, тривалий час вдавалося зберігати єдність княжого дому, що рятувало Москву від бід внутрішніх усобиць.