Церковна організація

1єрархія. На чолі російської церкви був митрополит, що призначається Константинопольським Патріархом, що свідчило про її певній залежності від Візантії. У підпорядкуванні перебували єпископи київських митрополитів, які керують церквою на певних територіях - єпископства. У їх розпорядженні знаходилися міські та сільські священики-т.з. біле духівництво. Поряд з білим існувало чорне духівництво - монахи, що ведуть зовсім іншу, ніж прості люди життя, тобто духовну, присвячену служінню Богу (звідси одна з назв монаха - чернець). Ченці брали на себе обітницю безшлюбності, постачали кадри для вищих ієрархів церкви. При своїй самітницького життя вони користувалися величезним авторитетом і впливали на політичне життя країни. У монастирях створювались літописи, розроблялися церковні статути, що регулюють не лише церковну, але і сімейне, побутову життя російських людей.

Десятина. Довгий час церква існувала за рахунок десятину - десяту частини від усіх податків, які відраховуються з епохи Володимира на її користь. Поступово у неї зявилися власні села і землі, і в основному за рахунок дарувань князів, а пізніше і бояр, які сподівалися в такий спосіб спокутувати свої гріхи. Перші відомі історикам вотчини належали церкві.