Поглиблення загальнонаціональної кризи в країні

Погіршення економічної ситуації. До осені 1917 р. відбулося поглиблення економічної кризи. Промислове виробництво зменшилося на 35%. Швидко зростала інфляція, купівельна спроможність рубля впала в 15 разів. З 1916 по 1917 рр.. грошова маса зросла на 127%, що супроводжувалося зростанням цін (з січня 1914 по січень 1917 р. - на 194%; з січня по грудень 1917 р. - на 426%). Державний борг Росії виріс на 14 млрд., досягнувши до осені 1917 р. 49 млрд. золотих рублів. Одночасно посилилася натуралізація господарства, грошову торгівля поступалася місцем обміну

Кризис політичній владі. Корніловського заколоту і подальша хвиля революційних виступів привели до завершального і найбільш затяжної політичної кризи в країні. Праві Керенського звинувачували в тому, що він зрадив Корнілова, ліві називали його контрреволюціонером. 1 вересня питання про владу було винесено на засідання ВЦВК (тоді ж Росія була проголошена республікою). 3 вересня Тимчасовий уряд вручило виконавчу владу Директорії (у складі: А. Ф. Керенський / голова /, М. 1. Терещенко / безпартійний /, генерал А. 1. Верховський, контр-адмірал Д. Н. Вердеревскій, О. Нікітін / правий меншовик / та Л. Б. Камєнєв).

З 14 - 22 вересня в Петрограді пройшло Всеросійське Демократичну нараду за участю представників політичних партій, земств, міських дум, профспілок. Нарада обрала Рада республіки (Передпарламент), який до скликання Установчих зборів покликаний був займатися врегулюванням питання про владу в країні. Перемогла на нараді линия на союз лівих сил і кадетів дозволила А.Ф. Керенському 25 вересня сформувати третю за рахунком коаліційний уряд (25 вересня - 25 жовтня) за участю 6 кадетів, 1 есера, 3 меншовиків, 2 трудовиків, 2 військових фахівців і 1 незалежного. Новий урядовий кабінет, слідуючи принципу соціально-політичного компромісу, продовжив політику затягування реформ, чим остаточно позбавила себе соціальної опори.

Тим часом на місцях у міру розвитку революції влада змінювалась від міських дум і земств до Рад. До початку жовтня у країні діяло 974 Ради робітничих і солдатських депутатів (з них більше 600 виступало за передачу всієї влади Радам), 455 Рад селянських депутатів (більшовицькі фракції в жовтні були лише у 191 з них).

Зростання впливу партії більшовиків.

4. Збільшення чисельності. Після провалу корніловського виступу співвідношення сил в країні принципово почало змінюватися на користь РСДРП (б). З осені зростання меншовиків партії припинився, а чисельність РСДРП (б) збільшилася в 1,5 рази, склавши до жовтня 1917 350 тис. проти 200 тис. меншовиків. Одночасно зросла кількість партії есерів, причому позначилося явне переважання в ній робітників.

4. Боротьба за громадські організації і Ради. У боротьбі за маси більшовики використали муніципальну кампанію - вибори в районні і міські думи. У серпні в столиці за більшовиків проголосувало 34% виборців, а в Москві вони дістали 52% голосів. До рук більшовиків поступово переходити контроль над полковими комітетами.

До осені більшовики посилили свої позиції в обох Радах столичних. 31 серпня 1917 Петроградський Рада прийняла більшовицьку резолюцію Про владу з вимогою догляду Тимчасового уряду у відставку і створення справді революційної влади на Всеросійському зїзді Рад. 5 вересня подібну резолюцію ухвалив Московська Рада. 17 вересня головою Мосради було обрано більшовика В.П. Ногін; 25 вересня головою став Л.Д. Петроради Троцький. Наприкінці вересня на II зїзді депутатів Балтфлоту моряки прийняли резолюцію про непокору флоту уряду. Був обраний ЦК Балтфлоту, де найбільше вплив також мали більшовики і ліві есери. Однак до жовтня большевики не змогли все-таки завоювати більшості в Радах

Соціальне становище народних масс. Наслідком несприятливої фінансової та політичної ситуації у країні стало різке погіршення становища пролетаріату, реальні доходи якого склали 40% від довоєнних. У червні була введена карткова система розподілу продуктів живлення. Постачання населення в цей період в значній мірі йшло через ринок, де ціни в три і більше разів перевищували державні. У межреволюціонний період продовжився розвал транспорту, що призвело до зупинки промислових підприємств, що, у свою чергу, викликало подальше зростання безробіття (до листопада 1917 р. - не менше 300 тис. чоловік).

Введена хлібна монополія, державного обліку і заготівля хліба за твердими цінами не привели до поліпшення продовольчого становища в країні. Внаслідок нееквівалентного обміну між містом і селом хлібна монополія сприймалася селянством як грабіж. У селах посилився опір спробам уряду і Рад провести облік хліба нового врожаю.

Активізація антиурядових виступів На тлі глибокої економічної та політичної кризи в Росії зростало соціальне невдоволення низів політикою влади і тривала війною.

1. Активної революційною силою стають солдати і матроси котрі разом з офіцерами, службовцями військових установ були незмінними учасниками партійних зїздів і конференцій, що проходили в 1917 р. (15% - учасників Першого зїзду Рад, 30% - від делегатів 11 зїзду Рад, більше 50% учасників Першого Всеросійського селянського зїзду). В армії поряд з солдатськими комітетами діяли в цей період селянські, професійні, національні організації. Дезертирство, братання з німецькими солдатами, залишення позицій частинами цілими придбали масовий характер. Тобто армія помітно політизувалася і перестала бути опорою державній владі.

2. Пролетаріат змінив свій склад за роки війни. Його ряди поповнилися маргінальними елементами, які привнесли в робочий рух яскраво виражені (особливо в провінції) руйнівні, антидержавні тенденціями. Страйковий рух підхльостувати підприємцями, які в умовах безсилля влади широко використовували локаути. Робочі протестували проти циркуляра от 28 августа міністра праці - меншовика М. 1. Скобелева, що заборонив проведення зборів у робочий час і що обмежила права фабзавкомів. Кількість страйкуючих в вересні - жовтні в порівнянні з весною 1917 року зросла в 7-8 разів і склало 2,4 млн. чоловік.

3. В селі відбувалися масові селянські виступи проти поміщиків, а іноді й проти власників хуторів і висівок, яких примушували до повернення надлишків землі. При цьому селяни відмовлялися визнавати земельні комітети, які для них уособлювали панську міську владу.

У квітні 1917 р. відбулося 880 виступів, в травні і червні - +3 тис., у вересні та жовтні - понад 5 тис. Влада виявилися не в змозі впоратися з рухом, лише в 200 випадках з тисячі підпалів помість, вбивств поміщиків і керуючих робилися спроби застосування репресивних заходів проти порушників. Виступи в селі брали все більш анархічну спрямування, чим викликали побоювання навіть у середовищі більшовиків.

Посилення національних рухів. Поглибленню кризи, її перетворення в загальнонаціональний сприяв також зростання національних протиріч на окраїнах Росії. Українська Рада, яка виступала з вимогою автономії, висунула гасло незалежності (самостійності). Різко активізувалася рух мусульман Поволжя та Середньої Азії. У кінці серпня в Києві пройшов зїзд національностей, зажадав від центрального уряду реалізації права націй на самовизначення.

Тимчасове уряд і тут намагався перейти до жорстких заходів. Почалося придушення мусульманського руху, був арештований кримських татар муфтій. На початку жовтня Керенський фактично розірвав відносини з Центральною Радою.