Передумови і причини війни

Найбільше значення мали загострення протистояння великих держав насамперед, Англії та Німеччині, в світовому масштабі, що почалася боротьба за переділ світу, в тому числі, за перерозподіл колоній.

Розвиток суперечностей в окремих регіонах, що сприймалися країнами - світовими лідерами в якості ключових точок у боротьбі за сфери впливу. Особливої гостроти досягла протиборство на Балканах Росії та її союзника Сербії та Австро-Угорщини разом з союзною Болгарією. Вибухонебезпечність ситуації посилювалася тим, що тут свої інтереси переслідували також Англія, Німеччина, 1талія і Франція. До 1914 р. Німеччина перетворилася на домінуючу військову державу балканського регіону, поставивши під контроль армію Османської імперії. Прагнення Росії до оволодіння чорноморськими протоками тепер блокувалося не лише Англією, а й німецько-турецьким військовим союзом.

Непростий була ситуація на Близькому Сході. На Далекому Сході прагнули поширити свій вплив нові активні учасники міжнародних відносин США і Японія.

Величезну роль грало політичне й економічне суперництво Німеччини та Франції, які боролися за встановлення економічної гегемонії в Європі.

Внутрішньополітичні завдання російської держави обєктивно суперечили тенденції до початку військових дій. Нам потрібен світ, писав П.А. Столипін, - війна в найближчі роки буде згубна для Росії і династії. Навпроти того, щороку світу зміцнює Росію не тільки з військової і морської точки зору, але і з фінансової та економічно й. Програма реформ була розрахована на тривалий період часу. Але особливістю самодержавства початку ХХ ст. й особисто Миколи II були недооцінка революційних потенцій російського суспільства та ілюзії відносно уміротворітельного зовнішнього протиборства, не знищені російсько-японської війни.

З початком російське керівництво тривалий час невірно оцінювало воєнну перспективу, розраховуючи на швидке успішне закінчення війни після рішучого удару союзників і відкидаючи всі пропозиції Німеччини щодо укладення сепаратного миру в 1914-1916 рр..