Театр

Театральне мистецтво стало, з одного боку, надбанням широких мас, загальнодоступною сферою духовної діяльності людей, з іншого боку - ще одним символом залучення дворянства до західноєвропейського способу життя.

Протягом першої половини XVIII ст. неодноразово робилися спроби створити в Росії професійний театр.

8. Петро I надавав великого значення театрального мистецтва як засобу впливу на громадську свідомість. У 1702 р. з його розпорядженням було створено Публічний загальнодоступний театр, для якого на Красній площі було побудовано спеціальне приміщення - Комедіальная храмина. Трупа складалася з німецьких акторів, що очолював її 1.Х. Кунст. Він же повинен був підготувати російських артистів. 1706 театр, не користувався успіхом серед глядачів, припинив своє існування, але його актори продовжували виступати.

8. У середині XVIII ст. під багатьох містах іноземні виступали акторські трупи, але перевага в їх репертуарі іноземних пєс зумовило відсутність до них широкого інтересу.

8. Перший російський драматичний професійний театр виник в 1750 р. в Ярославлі з ініціативи купця Ф. Г. Волкова. У 1752 р. по розпорядженню Єлизавети Петрівни театр переїхав у Петербург, а в 1756 р. указом імператриці був перетворений у Російський театр для вистави трагедій і комедій (з 1832 р. - Александрінський). Перший директор театру став П.А. Сумароков.

8. У першій половині XVIII ст. закладалися й основи російської класичної школи балетного танцю.У 1738 р. для підготовки танцюристів придворної балетної трупи в Петербурзі була заснована балетна школа ж.б. Ланде, а в 1741 р. указом імператриці Єлизавети Петрівни була заснована російська балетна трупа.

Подальший розвиток отримав шкільний театр, що продовжив що встановилися в XVII ст. традиції шкільних постановок Київської духовної академії і Словяно-греко-латинської академії. У першій чверті XVIII ст. шкільний театр виникає при хірургічній школі доктора Бідлоо, в 40-х роках - при Шляхетсько кадетському корпусі. Незабаром шкільні вистави стали організовувати і при провінційних духовних школах-семінаріях: в Ростові, Новгороді, Твері, Астрахані, 1ркутську і Тобольську, де митрополит Філофей Лещинський скликав глядачів на виставу дзвоном соборних дзвонів.

Широке поширення набув кріпак театр: найбільші російські вельможі створювали у себе в вотчинах або в столичних будинках театри, акторами яких були кріпаки. Найбільшу популярність придбав виник ще у XVII ст. театр Шереметєвих.