Особливості російської культури середини XIII-XV вв

Монголо-татарське нашестя і золотоординське ярмо зробили негативний вплив на темпи і хід культурного розвитку давньоруської народності.

1. Загибель багатьох тисяч людей і полон кращих ремісників призвели не тільки до падіння майстерності, але й до повного зникнення деяких складних видів ремісничої техніки. Були втрачені навички виготовлення шиферних пряслиць, сердолікових бус, скляних браслетів, що амфор-корчаг, поліхромної (багатобарвної) кераміки, емалi, мозаїки.

2. Масові руйнування майже на півстоліття затримали розвиток камяного будівництва.

3. Руйнування основних культурних центрів призвело до скорочення історично сформованих звязків між землями Північно-Східної Русі.

4. Під час завоювання було знищено безліч архітектурних і літературних памяток, творів образотворчого та прикладного мистецтва.

5. Загальне погіршення соціально-економічного становища руських земель суттєво сповільнило темпи культурного розвитку.

Відродження російської культури з кінця XIV ст. Більш високий рівень російської культури сприяв збереженню її самостійності і самобутності. Вона не тільки вистояла під тиском чужорідної тюркської культури, а й увібрала в себе її досягнення. Успіхи господарського будівництва, початок процесу обєднання російських земель і перша велика перемога над монголо-татарськими загарбниками сприяли початку відродження російської культури.

1.Куликівська битва 1380 і більш пізні перемоги над татаро-монголами сприяли піднесенню національної самосвідомості і зіграли важливу роль у відновленні перерваних монголо-татарськими завоюваннями звязків з Візантією і південнослов `янськими країнами. Всенародна боротьба з іноземними завойовниками зумовила домінуючу роль патріотичної тематики в культурній традиції Русі цього періоду.

2.Піднесення Москви і збирання навколо неї руських земель сприяли відновленню зруйнованих звязків між російськими землями. До кінця XV ст., Коли Москва перетворилася на найважливіший економічний, військово-політіческіхй і духовний центр, активізувався процес складання російської народності і посилюються тенденції формування єдиної загальнонаціональної культури.

3. Після завоювання в 1453 р. турками Константинополя Русь стала оплотом світового православя. Наприкінці ХV ст. у викладі пасхалії митрополита Зосими було вперше сформульовано уявлення про історію як зміну світових царств і про Москву як новий центр світового християнства, новому граді Костянтина. Це сприяло зростанню міжнародного авторитету Русі і дало новий імпульс культурному розвитку.