Літературна суспільно-політична думка

Нові суспільно-політичні умови зумовили висування на передній план нових проблем. Велика увага в російській літературі почали приділяти питанням самодержавної влади, місця і значення церкви в державі, міжнародного становища Росії. Це сприяло розвитку нових літературних жанрів. У той же час зберегли своє значення і традиційні для російської літератури жанри та напрямки.

Як і раніше, продовжувало розвиватися літописання, підпорядковане відтепер єдиному центру і єдиної мети - зміцнення Російської централізованої держави, авторитету царської та церковної влади.

Літописець почала царства описує перші роки правління 1вана Грозного і доводить необхідність встановлення царської влади на Русі. Степенева книга містить розташовані по 17 ступенях портрети та описи правлінь великих російських князів і митрополитів, починаючи від Володимира I (Святославича) до 1вана IV. Особовий літописний звід (Никонівський літопис) являє собою своєрідну світову історію від створення світу до середини XVI ст.

Подальший розвиток отримали історичні повісті, в яких як і раніше, переважала героїчна тематика: Казанське взяття, Про ходінні Стефана Баторія на град Псков і ін

Значних змін зазнає література подорожей. Посилюються світські мотиви, в опис подорожей все частіше включають вигадані сюжети. Формуються нові жанрові різновиди подорожніх записок - повісті російських послів (статейні списки, розпису), відписки землепрохідцями.

Характерною особливістю розвитку літератури цього періоду стає виникнення і швидкий розвиток публіцистики, у якій знайшло своє відображення розвиток суспільно-політичної думки, зародження ідеологічної та філософської полеміки.

1. Перші літературно-публіцистичні твори підтримували і обгрунтовували нову державну політику. У Сказання про князів Володимирських і Оповіді про Володимира Мономаха знайшла своє вираження що зародилася ще в кінці XV ст. концепція спадковою звязку російських государів з візантійськими й римськими імператорами. Цю ідею підтримала російська Православна Церква. В посланнях ігумена Філофея великому князеві Василю III був остаточно сформульовано тезу Москва - третій Рим, що став ідеологічною доктриною російського самодержавства.

2. Талановитий російський публіцист 1ван Пересвіту у своїх творах Сказання про царя Костянтина, Сказання про Магомета-Салтана та ін виклав свою програму перетворень в країні. 1деал державного устрою він бачив у сильної самодержавної влади, яка спирається на помісне дворянство. Пересвіту ратував за піднесення людей по заслугах, а не за багатством і знатності.

3. Цікаве публіцистичну спадщину залишив сподвижник 1вана Грозного князь Андрій Курбський. У своїх творах (1сторія про великого князя Московському та ін) КурбсьКий виступав за обмеження влади царя. До публіцистиці можна зарахувати й знамениту листування 1вана Грозного з Андрієм КурбсьКим, в якій вони сперечаються про шляхи розвитку Русі, про стосунки монарха з підданими.

Своєрідною енциклопедією домашнього господарства і моральних норм XVI ст. є складений за участю державного діяча часів 1вана Грозного протопопа СильвестраДомострой - підручник моральності, що визначав поведінку людини його обовязків у сімї та суспільстві. Ці правила згодом стали класичним зразком патріархального укладу в родині, але в той період він містив революційні норми, підкреслюючи спасенні праці, даючи більше дуже високу на ті часи оцінку жінці і т.д.

Серед літературних памяток XVI ст. не можна не згадати 13-томний звід церковної літератури Четьї-Мінеї (Чтения щомісячні) - складений митрополитом Макарієм і його учнями перелік всієї житійної літератури і всіх творів російської середньовічної писемності, схвалюваних Православною Церквою.