Образотворче мистецтво

Образотворче мистецтво розвивалося в руслі загального культурного процесу і двома характеризується основними тенденціями: стирання кордонів місцевих шкіл і помітне посилення світських елементів.

1конопис.

5. У іконопису панувала московська школа,що склалася на базі синтезу місцевих шкіл і яка стала основою загальноросійської національної іконописної школи.

5. 1конописці посадських міст все частіше відходили від класичних норм, спостерігалося більшу різноманітність в сюжетах і колірній гамі, зявляються елементи побутовізму. Широкого поширення набули ікони Богородичного циклу Про тобі радіє, що свідчить про особливу роль, що відводиться народним свідомістю Божої Матері.

5. З кінця XV ст. образотворче мистецтво характеризується зростаючим інтересом до реальним історичним особам та подіям, розширюється коло тем живопису. Оскільки протистояти цієї тенденції Православна Церква вже не могла, духовенство спробувало взяти її розвиток під свій контроль. Собор 1553-1554 рр.. дозволив зображати на іконах особи над царями, князів, а також буттєво лист, тобто історичні сюжети. Дане рішення сприяло розвитку жанру історичногопортрета. На фресках галереї Благовіщенського собору традиційні зображення святих, великих російських князів і візантійських імператорів сусідять з портретами античних поетів і мислителів: Гомера, Вергілія, Плутарха, Арістотеля та ін Буттєвих листом була прикрашена Золота палата царського палацу (фрески не збереглися).

5. Найбільшим російським живописцем цього періоду був Діонісій, продовжив традиції Андрія Рубльова. Його кисті належать фрески собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря (1490-1503 рр..).

1стотні зміни відбулися у книжкова мініатюра. Заміна пергамени папером позначилася на її техніці і колориті. Нові мініатюри були схожі більше не на емаль або мозаїку, а на акварель. Характерними рисами книжкової мініатюри стають побутових зображення сцен, багатоплановість композиції.

Розвиток мистецтва регламентувалося церквою і державою: організовувалися майстерні, встановлювалися канони іконописання, на церковних Собори приймалися спеціальні рішення про допустимість зображення окремих персонажів та історичних подій.