Монополістичний капіталізм в Росії та його особливості

Монополістичний капіталізм чи імперіалізм?

4. Більшовицька теорія імперіалізму. Відповідно до цієї теорії техніко-економічний розвиток передових країн наприкінці XIX-початку XX ст. завершилося епохою панування монополістичного капіталу, вищою і останньою стадією капіталізму імперіалізмом (сам термін використовувався і іншими авторами різних напрямків та історичних періодів).

На цьому етапі зросла всебічне усуспільнення виробництва. Дрібні підприємства зникали, замість багатьох виробників промисловість та фінанси опинялися в руках кількох монополій. Промисловий і банківський капітал обєднувалися у так званий фінансовий капітал.

Але при цьому зберігалася приватна власність і посилилася конкуренція на світовій арені аж до прагнення переділити ринки збуту і джерела сировини військовими засобами. Протиріччя між суспільним характером виробництва і приватною формою власності, як вважали автори концепції - більшовики В.1. Ульянов (Ленін) і Н.1. Бухарін, призвело до загнивання капіталізму і створило матеріальну базу для переходу до соціалізму, тобто вмирання капіталізму.

4. 1мперіалізм в Росії. На думку Леніна, Росія на початку ХХ ст. також вступила в епоху імперіалізму. Але передової капіталізм у великій промисловості був тут обтяжений феодальними і ранньо пережитками економічного і соціально-політичного характеру. Самодержавство штучно зберігало ці пережитки, головним з яких було само. Прагнучи до переділу світу, воно проводило таку ж імперіалістичну зовнішню політику, як і західні держави. Тому Ленін називав російський імперіалізм військово-феодальним.

4. Теорія і реальність. Як показала історія, капіталізм не помер на початку нашого століття, постійно розвиваючись і далі. Але очевидно, що в той період важливою особливістю економіки стало виникнення і розвиток монополістичних обєднань підприємців і підприємств. Значення монополій все зростала, при тому, що в самих передових країнах продовжувала і продовжує існувати дрібна промисловість і торгівля.

Передумови виникнення монополістичних обєднань. Винаходи останньої третини XIX ст., Технічний розвиток промисловості, необхідність вкладати все більше капіталу в розвиток та вдосконалення виробництва наклалося наприкінці XIX ст. на загострення конкуренції - суперництва підприємств через ринки збуту. У цих умовах підприємства і підприємці почали обєднуватися, щоб збільшити свій капітал, знизити гостроту конкуренції серед учасників монополістичного обєднання, домовитися про єдині ціни, розділити ринок збуту і підвищити свої можливості в конкурентній боротьбі з іншими виробниками.

Типи монополістичних обєднань.

4. Збутові монополії. В Росії ще у 80-і рр.. минулого століття почали створюватися перші монополістичні спілки - картелі, що координував збут підприємств-учасників. Вони не мали спільного органу та швидко розпалися, коли конкуренція кілька помякшилася в роки промислового підйому 90-х рр..

Але під час кризи початку 900-х рр.. та наступної депресії, в умовах різкого зростання конкуренції за скоротився збут, виникли синдикати - збутові монополістичні обєднання з єдиним центром у вигляді контори з продажу продукції, що випускалася учасниками. Монополії формально були заборонені в Росії, але синдикати, координуючий орган яких мав форму офіційно зареєстрованого акціонерного товариства, зберігалися і міцніли. У Росії діяло понад 150 синдикатів. Однією з перших була створена Продамет, офіційно називалася Товариством з продажу виробів російських металевих заводів. Суспільство обєднувала понад 20% металообробних заводів, які виробляли 80% всієї продукції галузі. Потім організувалися Покрівля, Трубопродажа, Гвоздь, Дріт, Продвагон, Мідь, Продвугілля та ін. Виникали синдикати і в легкій промисловості, хоча й менше.

4.Виробничі монополії представляли собою обєднання і збуту і виробництва в єдине підприємство. У роки передвоєнного промислового підйому (1910-1913), коли збутова конкуренція знизилася, а боротьба за сировину загострилася, в Росії зявилися виробничі монополістичні обєднання - концерни і трести.

Підприємства частини концерну формально зберігали юридичну самостійність, але фактично підпорядковувалися єдиному керівництву. Так створювалися металургійні та машинобудівні концерни Коломна-Сормово, який обєднав не тільки два найбільших машинобудівних заводи, а й гірничодобувні підприємства; Путіловському-Невський та ін

При трестування обєднання було настільки тісним і повним, що і юридично це був уже не союз, а нове єдине підприємство, які проковтнули самостійних раніше учасників. Трести (Ниточный, Тютюновий та ін) часто мали вигляд холдингів, создавашіхся за кордоном (в Росії це було вкрай складно) і володіли контрольними пакетами акцій своїх підприємств.

Роль банків у створенні монополій. Банки, фінансувати промисловість, в умовах кризи початку 900-х рр.. побоювалися втратити гроші через банкрутства своїх клієнтів. В обмін на нові кредити заводам, які опинилися в складному становищі, банки вводили своїх представників у ради директорів підшефних підприємств. Банки наполягали на обєднанні збуту підшефних підприємств - створення синдикатів. Крім того у величезних масштабах монополій їх існування без кредитно-фінансової підтримки банків було неможливо.

Пізніше, особливо в роки піднесення, найбільші банки утворювали фінансово-промислові групи. Так Російсько-Азіатський банк контролював та координував взаємодію військово-промислового Путіловському-Невського і нафтового концернів, кількох синдикатів, десятків окремих підприємств та ряду земельних банків.

Особливості монополізації в Росії.

1. У Росії синдикати були основною формою монополістичного обєднання, так як картелі (найбільш масова форма монополій в Німеччині початку xx ст.) Були дуже неміцні, так як картельну договір не захищався законом і найменші суперечності приводили до розпаду обєднання. Концернів існувало багато менше. Це відбувалося:

- У звязку з нижчим, ніж у Європі рівнем економічного розвитку та

- В результаті антимонопольної політики держави, боявся втратити важелі управління економікою і формально забороняв монополії.

2. Тому синдикати в Росії на відміну від інших країн діяли під вивісками акціонерних Товариств з продажу або торгових фірм, а трестів (найпоширенішою тоді форми монополізації промисловості в США) налічувалося дуже мало навіть у порівнянні з концернами.

3. Незважаючи на окремі випадки судового переслідування монополій, уряд в цілому крізь пальці дивилося на створення синдикатів і концернів. Але в умовах формальних урядових заборон і у випадку багатьох російських виробничих монополій мова йшла про проміжний тип. Маючи вигляд концернів, вони фактично являли собою єдине підприємство, по суті невідмітне від тресту.

4.Галузеві відмінності. Деякі галузі промисловості були в значній мірі монополізовані (металургія, важке машинобудування та ін.) Майже не була монополізована текстильна промисловість. В інших галузях не було не тільки монополій, а й великих підприємств взагалі. У шкіряної, взуттєвої, будівельної, швейної та ін промисловості переважало дрібне виробництво, що давало третину продукції російської промисловості в цілому.