Освіта і підготовка кадрів

Боротьба за попишеніе грамотності. Навчання грамотності розглядалася як частину загальної культурно-просвітницька роботи в СРСР. У 1928 р. був оголошений всесоюзний культпохід за грамотністю (чисельність культарміі становила близько 1млн. Чоловік). Гаслом кампанії стали слова: Грамотний, навчив неграмотного!. Учителя-волонтери безкоштовно навчали грамоті понад 34 млн. чоловік. Всього до 1940р. грамоті було навчено 50-60 млн. чоловік. До 1939 р. відсоток грамотності серед міського населення досяг близько 90%. У той же час у сільській місцевості залишалися ще багато неграмотних (23%).

Боротьба за грамотність точилася і в національних районах. За 15-20 років в СРСР більш +40 народів вперше отримали свою писемність.

Початкову і середню освіту. Політику в галузі освіти та освіти в 30-і рр.. проводив новий нарком освіти А.С. Бубнов.

Протягом 1932-1937 рр.. в СРСР відкрилося понад 20 тис. шкіл (число вчителів при цьому склало 1230 тис. проти 260 тис. в дореволюційній Росії). Від 1930 р. в країні вводився загальне обовязкове початкову освіту. У роки другої і третьої пятирічки було введено загальне семирічне (неповна середня) освіта. У 1939 була поставлена задача переходу до загальної середньої освіти (десятирічці).

З 1938 р. у всіх національних школах було запроваджено обовязкове вивчення російської мови, а із 1940 р. - викладання іноземних мов у середніх школах.

Вища школа. У роки перших пятирічок відбувався бурхливе зростання кількості вузів. Їх діяльність прямувала Комітетом по вищій технічній школі (1932). Проте надалі керівництво технічними вузами було передано промисловим наркоматам, сільськогосподарськими - Наркомзему.

У 1934 р. у цілях підвищення ролі викладачів і наукових працівників знову були введені вчені ступені і звання. У 1939 р. було затверджено положення про аспірантуру, яке стало основною формою підготовки професорсько-викладацьких і наукових кадрів.

З початку першої пятирічки кількість вузів зросла з 94 до 498 (тобто в пять разів). Розширилася георгафія вищої школи (більше 100 міст СРСР мали свою університети та інститути). У вищій школі були зняті класові обмеження при вступі, що дозволило розширити бази надходили. У 1933 - 1937 рр.. вузи випускали 74 тис. фахівців щорічно (у 1918-1928 - 31 тис.). Напередодні війни в СРСР студентів було більше, ніж у 22 країнах Європи разом узятих (в 1940-1941 рр.. - 812 тис. осіб, з них - понад 50% жінки).

Підготовка кадрів. Почався процес індустріалізації зажадав прискореної підготовки кадрів. У 30-і рр.. И.В. Сталіним була висунута ідея обновление економічних кадрів на всіх рівнях. Це спричинило за собою створення по країні промислових академій та інженерних вузів, а також запровадження умов, що стимулювали трудящих до отримання освіти на вечірніх і заочних відділеннях вузів без відриву від виробництва. Одночасно на місцях створювалися гуртки, курси, школи для подолання неписьменності технічної серед робітників.

Протягом 1930-1932 рр.. старші класи загальноосвітніх шкіл були перетворені до технікумів. Разівалась система шкіл фабрично-заводського учнівства (ФЗН) та шкіл селянської молоді. З метою підготовки в стислі терміни фахівців вузького профілю відбувалося активне соціальне просування робочої і селянської молоді.

У 1939 р. розумовою працею займалося 11 млн. осіб (у 1926 р. - 3 млн.), але лише 2 млн. з них мали вищу і середню спеціальну освіту.

Позашкільна освіта в умовах соціалістичного будівництва вирішувала завдання підвищення культурного та освітнього рівня робітників і селян, виховання трудящих в дусі радянського патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму.

1.Культурно-просвітницька робота. Ця робота здійснювалася за допомогою системи культурно-освітніх установ (клубів, Будинків культури, бібліотек, музеїв), а також печатки, радіо, кіно, театру. На початку 30-х рр.. зявився ще один вид міських політпросветучрежденій парки культури та відпочинку (Сокільники, 1змайлово). Напередодні війни набули поширення культури університети (з факультетами науки і техніки, мистецтва і літератури і т. д.). Система партійних знань поширювалася через мережу партійних шкіл та університетів марксизму-ленінізму. Для підготовки та перепідготовки кадрів партійних восени 1939 р. була створена Вища партійна школа при ЦК ВКП (б). Важливе місце посідала атеїстична пропаганда (одна з форм голосні читки науково-атеїстичної та художньої літератури). Під керівництвом Союзу войовничих безбожників працювало понад 50 антирелігійних музеїв і виставок.

2.Оборонно-масова та фізкультурна робота. В умовах постійного очікування зовнішньої небезпеки у країні розгорнулася робота з розповсюдження оборонних знань та оволодіння технікою військової справи. Цим займалися Всесоюзний комітет у справах фізичної культури і спорту при РНК СРСР, Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (Тсоавіахім) СРСР. У країні проводилися воєнізовані ігри, організовувалися заняття в аероклубах і на планерних станціях, велася підготовка до протиповітряної (ППО), протихімічної (ПХО), санітарної оборони (СО). Було затверджено нормативи комплексів готовий до праці і оборони, Готовий до ППХО, ДСО. Після оволодіння вонним справою вручався значок вороршіловскій стрілок, ворошиловський вершник, ворошиловський снайпер і т.д.