Фактори внутрішньої політики

Прагнення влади зміцнити соціально-економічне становище країни і, не зачіпаючи кріпосницької основи економіки, прискорити розвиток промисловості з метою підвищення військової могутності Росії.

Необхідність посилення самодержавства, яке сприймалося як єдина сила, здатна як не допустити революційний рух у країні, так і забезпечити соціальну стабільність і порядок.

Усвідомлення частиною правлячих верхів неминучості змін та необхідності поступових і обережних перетворень.

Протиставлення процвітаючою, самобутньої Росії гниючому Заходу задля досягнення духовного згуртування всього народу навколо трону і недопущення впливу згубних революційних ідей, що проникали з Європи і розкладають нестійку частину суспільства.

Дворянська інтелігенція після придушення повстання декабристів поступово припиняла співпрацю з державою, йшла зі служби, що знижувало моральний і професійний рівень чиновництва, стало однією з причин кризи миколаївської системи.

Важка і тривала Кавказька війна, виконання Росією функції жандарма Європи вимагали величезних коштів, впливали на політику уряду і духовну атмосферу в суспільстві.

Особисті якості імператора. Микола I не готувався, та й не хотів правити, але, вважаючи, що головний зміст життя - це служба, прийняв престол, як службове доручення. Натхненні ідеєю боргу та служіння Росії, трактують їм у дусі військової дисципліни, він прагнув зміцнити в країні порядок, і не терпів ліберальної балаканини, підривали, на його думку, підвалини суспільства. Суворий, невибагливий в побуті і, на відміну від свого старшого брата, вольовий і прямолінійний людина, Микола I не раз заявляв, що йому потрібні люди слухняні, а не розумні. Чужий ідей конституціоналізму, прагматик, щиро вважав, що самодержавна форма правління відповідає національному духу російського народу, він прагнув до досягнення благополуччя для своєї батьківщини на шляхах максимальної регламентації всіх сторін її життя.