Фактори зовнішньої політики

Даний період російської історії носив перехідний характер, здійснювались глибокі реформи, ліквідувалася кріпосницька система, проходила структурна модернізація країни. Це вимагало величезної напруги сил усього народу і диктувала необхідність зосередитися, в першу чергу, на внутрішньому розвитку, а не на міжнародній політиці.

Техніко-економічна відсталість зберігалася Росії і не дозволяла претендувати на домінуючу роль у світовій політиці.

Поразка у Кримській війні роззброїли Росії на південному напрямку і обмежив її вплив на вирішення східного питання у відповідності з національними інтересами. Це суттєво впливало на відвідини російської зовнішньої політики, робило її вкрай обережною.

Внутрішня соціальна і політична нестабільність в Росії також була стримуючим фактором у зовнішній політиці Росії.

Розвиток капіталізму в Росії, посилення промисловості і банків змушували все більше враховувати у зовнішній політиці інтереси російських підприємців.

Громадська думка країни стало тим чинником, який все більш приймався в розрахунок при виробленні зовнішньополітичного курсу.

Змінювалася геополітична ситуація у світі, зявлялися нові потужні держави та їх спілки:

- Обєдналися німецькі держави виникла сильна і, агресивна і межує з Росією Германська імперія;

- Відбулося обєднання 1талії, яка стала динамічно розвиватися;

- Після реформ Мейдзі стала посилюватися Японія, претендуючи на гегемонію на Далекому Сході;

- Після Громадянської війни США поступово перетворювалися на світову державу;

- Складався союз Німеччини, Австро-Угорщини та 1талії.

Загострюється боротьба за колонії і починалося суперництво за перерозподіл колоніальних імперій.