Західний напрямок. Боротьба за Україну

Смоленська війна. У 1632 р., скориставшись міжнародною обстановкою, а також маючи надії на те, що після смерті Сигізмунда 111 в Речі Посполитої почнеться внутрішня усобиця, Росія, погано розрахувавши свої сили, почала війну за перегляд Деулінському угод.

Смоленська війна (1632-1634 рр..) Через дипломатичних промахів (польському королю Владиславу вдалося домовитися з кримськими татарами про спільні дій), повільність російських військ на чолі з боярином М. Шеїна, а головне - слабкості армії, складеної в основному з службових людей (дізнавшись про рух углиб Росії кримських загонів, вони залишали військо і вирушали в свої маєтки), закінчилася підписанням Поляновського світу. По ньому Польщі поверталися міста, захоплені росіянами на початковому етапі війни, але Владислав відмовлявся від своїх претензій на російський престол.

Винуватцями поразки були оголошені воєводи М. Шеїн і А. 1змайлов і їм відрубали голови.

Визвольний рух на Україні

3. Причини руху. У 1648 р. на Україні вибухнуло чергове повстання, викликане соціальним гнітом, політичних, релігійних та національних нерівноправністю, яке відчувало на собі українське і білоруське православне населення, перебуваючи у складі католицької Речі Посполитої.

3. Запорізька Січ. Призвідниками виступу стали запорізькі козаки. Заснували біля дніпровських порогів, вони, як і донські козаки, які не займалися землеробством, зберігали автономію і мали виборну старшину, несли сторожову службу, відображаючи набіги кримських татар і отримуючи за це від польського уряду винагороду. Але грошове жалування надходило тільки тим козакам, які були занесені в список (реєстр). Запорізька Січ поповнювалася за рахунок втікачів, а реєстр залишався незмінним, що загострювало відносини між козацтвом і владою.

3. Перші перемоги. Повстання очолив обраний гетьманом Богдан Хмельницький. Його загони, посилені селянами і городянами, які прийшли з України та Білорусії, у ряді битв розгромили польські війська і в грудні 1648 р. зайняли Київ. У серпні 1649 р. після перемоги повстанців під Зборовом, затьмарений зрадою їх союзника - кримського хана, підкупленого поляками, було підписано компромісний мирний договір. По ньому чисельність реєстрових козаків збільшувалася до 40 тис., в трьох воєводствах - Київському, Чернігівському та Брацлавському - посади могли займати лише православні, що різко обмежувало владу польської шляхти. Однак зберігалися феодальні відносини і пани могли повернутися у свої володіння.

Б. Хмельницький, усвідомлюючи неміцність досягнутого і слабкість повстанців, не раз звертався за допомогою до російського уряду, висловлюючи готовність України приєднатися до Росії. Однак, розуміючи, що це призведе до війни з Річчю Посполитою та з огляду на неготовність Росії до неї, уряд не наважився задовольнити прохання гетьмана.

3. Поразки повсталих. Допомога Росії. Поновилися військові дії підтвердили обгрунтованість побоювань Б. Хмельницького. У 1651 р. під Берестечком його війська зазнали поразки, а підписаний Білоцерківський договір скоротив козацький реєстр до 20 тис. і залишив обмеження для польської шляхти лише в Київському воєводстві. Після поразки восени 1653 нависла загроза повного розгрому сил повсталих.

Цього допустити не могла вже Росія, тому що в такому випадку вона втрачала реальну можливість вирішити свої зовнішньополітичні завдання на західному напрямку. У рішенні Земського собору 1653 про прийняття України під високу руку російського царя позначилося і вплив ідеї Москва - третій Рим, що підсилився в звязку з церковною реформою.

Приєднання України до Росії.

3.3 .. 1. Українська Рада в Переяславі в січні 1654 р. прийняла рішення про приєднання України до Росії, що надає їй значну самостійність. Зберігалася виборне козацьке управління на чолі з гетьманом, який, наприклад, мав право зовнішньополітичних відносин з усіма країнами, за винятком Польщі і Туреччини.

Та незабаром розпочалося поступове обмеження автономних прав України та уніфікація органів управління з метою повної інтеграції з Росією, що перебігали до кінця ХУ111 в.

3. Причини приєднання:

- Релігійна та етнічна спільність російського і українського народів;

- Їх загальна історичне минуле і спільна ворогами боротьба із зовнішніми;

- Конкретно-історична обстановка середині ХУ11 ст., Коли для України збереження незалежності здавалося нереальним і доводилося вибирати найменше зло, тобто приєднатися (а для багатьох і воззєднатися) до близької по культурі і вірі Росії, яка обіцяла їй до того ж зберегти внутрішню самостійність;

приєднання відповідало й інтересам Росії, про які йшлося вище.

Война с Польщею і Швецією. Рішення Земського собору 1653 викликало війну з Польщею (1654-1667 рр..).

1. Перший етап російсько-польської війни. Спочатку вона протікала успішно і вже в 1654 р. російські війська опанували Смоленськом і низкою міст Білорусії, зустрівши при цьому підтримку місцевого населення.

2.Війна із Швецією. Невдачами Польщі скористалася Швеція, що прагнула до гегемонії в даному регіоні і перетворення Балтійського моря на шведське озеро. Крім того, шведи не бажали посилення Росії і в 1655 р. їх війська зайняли Варшаву. Сильна Швеція представляла для Росії більшу загрозу, ніж розбита Польща, ось чому уклавши з нею перемиря, Росія вступила у війну зі Швецією (1656-1658). Але суперництво з однією з найбільш передових армій Європи виявилося не під силу російським військам, до того ж Швеція підписала в 1660 р. мир з Польщею. Через неможливість продовження війни, Росія в 1661 р. пішла на підписання Кардісского світу, за яким повернула завойовані нею землі в Лівонії і знову позбулася виходу до моря (тобто відновлювалися умови Столбовського світу).

2. Другий етап. Польща, отримавши перепочинок зуміла відновити сили і Росією з продовжувати війну. До того ж, після смерті Хмельницького частина козачого керівництва виступила на боці Польщі. Війна набула затяжного характеру, успіхи змінювалися поразками. У результаті, в 1667 р. було підписано Андрусівський мир, за яким до Росії повертався Смоленськ і переходили землі Лівобережної України. Київ, розташований на правому березі Дніпра, віддавався на два роки, але так і не було повернено Польщі.

Умови цього перемиря були закріплені Вічним миром 1686 р., що стало великою дипломатичною перемогою Росії.