1953-1957 рр

Економічний курс Г.М. Маленкова Після смерті Сталіна новий економічний курс СРСР був повязаний з іменем Голови Ради Міністрів СРСР Г.М. Маленкова (1953-1955 рр..). Він полягав у соціальній переорієнтації економіки, що означав перенесення центру тяжіння на розвиток легкої, харчової промисловості, а також сільського господарства.

Була зроблена спроба вирішення продовольчої проблеми і виведення сільського господарства з кризи за рахунок підвищення врожайності (т.е. інтенсифікації виробництва) і використання фактора особистої зацікавленості колгоспника. Для цього було намічено

- Зниження податків на особисте підсобне господарство,

- Підвищення заготівельних цін на сільгосппродукцію,

- Списання колгоспам недоїмок по сільгоспподатку (1,5 млрд. пудів зерна)

- Збільшення присадибних ділянок.

Це був один з варіантів нової аграрного курсу.

Програма перетворень сільського господарства, що здійснювалася Н.С. Хрущовим, дещо відрізнялася від стратегічного задуму Г. М. Маленкова. Крім зазначених заходів, що Хрущов мав намір забезпечити підйом сільського господарства шляхом швидкого розширення посівних площ за рахунок освоєння цілини (екстенсивний шлях розвитку сільського господарства). Особливу увагу він приділяв також процесів механізації сільського господарства, для чого передбачалося в майбутньому перетворити колгоспи у великі господарства індустріального типу.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель в Заволжя, Сибіру та Казахстані. За участю 300 тис. добровольців, переважно молоді, була розроблена 42 млн. гектарів нових земель.

У два рази було підвищено закупівельні ціни на сільгосппродукцію, списані борги колгоспів по сільгоспподатку минулих років (1,5 млрд пудів зерна), у декілька разів збільшено видатки на соціальний розвиток села. Скасовувалися податки на особисте підсобне господарство, яке дозволялося збільшити у пять разів. У 1958 р. було відмінено обовязкові поставки сільськогосподарських продуктів із присадибного господарства, скорочені податки з нього.

З ініціативи Н.С. Хрущова були змінені критерії планування у сільське господарство, колгоспи отримали право вносити зміни у свої статути.

За 1953-1958 рр.. приріст сільськогосподарської продукції склав 34% в порівнянні з попереднім пятиріччям. З метою вирішення продовольчої проблеми були збільшені майдані під кукурудзу: з 1955 по 1962 рр.. з 18 до 37млн. га.

Промисловість. Партійне керівництво звернуло увагу на відставання вітчизняної промисловості в науково-технічній суперництві з Заходом. Було поставлено завдання всебічного підвищення технічного рівня виробництва на основі електрифікації, комплексної механізації та автоматизації. Була зроблена ставка на науку, освіту та нові технології.

У 1954 р. була побудована перша в світі атомна електростанція в м. Обнінську, в 1959 р. - Атомохід Ленін. У 1957 р. в СРСР було здійснено запуск першого у світі штучного супутника Землі. У квітні 1961 р. радянський космонавт Ю.А. Гагарін став першою у світі людиною, які здійснили політ у космос. Швидкими темпами розвивалися машинобудування, нафтохімічна промисловість, електроенергетика. Обсяги виробництва за 1950-1965 рр.. збільшилися в 5 разів.

У 50-і рр.. темпи зростання промислового виробництва і національного прибутку були найвищими за всю радянську історію (починаючи з 1928 р.). У середньорічному обчисленні вони склали: у 1951-1955 років. - 8,7%; в 1956-1960 рр.. - 8,3%. Але як і раніше, підприємства групи Б (виробництво предметів споживання) розвивалися повільніше (тут обсяг виробництва лише подвоївся). Залишалася низьку продуктивність праці, зберігся високий відсоток ручної праці

Адміністративно-економічна реформа. У 1957 р.Н.С. Хрущов спробував провести децентралізацію управління промисловістю, створити нову організаційно-господарську структуру, побудовану на управлінні промисловістю не за галузевим (через міністерства), а за територіальним принципом.

З метою обмежити можливості втручання місцевих партійних апаратів у господарську діяльність були створені раднаргоспи, які безпосередньо підпорядковувалися союзному міністерству. Було скасовано 141 загальносоюзне і республіканське міністерство і замість них створено 105 раднаргоспів.

Реорганізація системи управління дала певні результати: посилилася виробнича спеціалізація, міжгалузева кооперування, відбувався процес технічної реконструкції господарства. Розширились права і економічні повноваження союзних республік. Проте в цілому реформа не лише не внесла якісних змін до умов господарювання, а й породила певну розєднаність у галузевому механізмі радянської економіки.

Соціальна політика. Економічна політика постсталінську керівництва, не дивлячись на протиріччя, носила яскраво виражену соціальну направленість. У середині 50-х рр.. була розроблена програма заходів, спрямована на піднесення життєвого рівня населення.

Регулярно підвищувалися оклади робітників в промисловості. Реальні доходи робітників і службовців на 60% зросли, колгоспників - на 90% (з 1956 р. колгоспники були переведені на щомісячне авансування оплати праці). Закон про пенсії за віком для робітників і службовців збільшив їх розмір удвічі і знизив пенсійний вік. Робочий тиждень скоротилася з 48 до 46 годин, були відмінені обовязкові державні позики. Великі права на виробництві отримали профспілки.

Одним з важливих завоювань соціальної політики стало житлове будівництво. З 1955 по 1964 рр.. міський житловий фонд збільшився на 80%, нові квартири отримали 54 млн. чоловік. Зміцнювалася матеріальна база освіти, охорони здоровя, культури.