Соціально-економічні передумови
Соціально-економічні пережитки в сільському господарстві (відстале поміщицьке господарство, використовувала відпрацювання селян, аграрні порядки в російській селі, неповна власність громади на землю та ін) поєднувалися з розвитком капіталізму як у сільському господарстві, так і в промисловості, що сприяло загостренню суперечностей в російському суспільстві.
Неврожай 1900 р., економічна криза 1900-1903 рр.. та економічні наслідки російсько-японської війни 1904-1905 рр.. посилили аграрну кризу і призвели до погіршення економічного становища широких народних мас.
Політичні передумови.
1. Самодержавство - российская абсолютна монархія була головним політичних пережитком феодалізму. Самодержавство перешкоджало яким би то не було соціально-політичних змін і було нездатне модернізувати громадський лад Росії. Важливу роль грали і особисті якості Миколи II, сучасники, в тому числі з оточення царя, підкреслювали недовіру государя до всіх реформ.
2. Режим політичного безправя. Царизм, не дивлячись на уступки 60-70 рр.. минулого століття продовжував переслідувати паростки політичного інакодумства, вдаючись до репресіям проти робітничого і селянського руху, посиланням і тюрмах щодо революціонерів, стеження і цькування навіть помірних російських лібералів.
3. Соціально-політичний рух протесту.
- Аграрна криза кінця XIX ст., Ріст селянського малоземелля і збільшення селянських повинностей забезпечили виникнення селянських виступів, множиться з кожним роком.
-- Розвиток промисловості і зростання пролетаріату в умовах його безправя не могли не призвести до боротьби робітників за поліпшення умов праці та життя. Страйки 90-х рр.. XIX ст. змусили уряд прийняти ряд законів про обмеження робочого дня і т.п. Але загальні результати були незначні, і, не поліпшивши серйозно становище робітників, успіхи лише змусили їх більше вірити у свої власні сили.
- Наприкінці XIX ст. у країні діяли політичні антиурядові неонародніческіе і соціал-демократичні гуртки та організації, що ставили за мету повалення самодержавства і розгорнули пропаганду серед робітників та інтелігенції. Назрівало створення політичних партій соціалістичної спрямованості. Діяли й опозиційні ліберальні гуртки, що обговорювали шляхи корінних перетворень у країні.
Загострення національного питання.Виникнення національно-визвольних змагань. Під дією національної політики самодержавства і в звязку зі зростанням національної самосвідомості народів Російської імперії в національних околицях розвивалося національний рух. Особливо інтенсивно це відбувалося в передових в соціально-економічному відношенні Фінляндії та Польщі, західних губерніях України і Білорусії, а також в Закавказзі.