Література і суспільно-політична думка

Література XVII ст. характеризується посиленням світського початку, тісним звязком із суспільно-політичною думкою.

Зживає себе традиція літописів. У 30-ті роки XVII ст. створено останнє літописна твір - Новий літописець, де викладалися події 1вана Грозного від смерті до закінчення смутного часу і доводити право династії Романових на царський престол.

Жанр житія здобуває елементи автобіографічного жанру. Першим в російській літературі таким твором стало Житіє протопопа Авакума, їм самим написане.

Нові ознак набуває історична повість. Втрачається церковні елементи, героями стають звичайні люди, описуються реальні події (повісті про завоювання Сибіру Єрмаков, про Азовське осадном сидінні козаків та ін.) Багато творів розповідають про події смутного часу: Сказання Оврамія Паліцин, Нова повість про преславного Російській державі та ін

Зявляються нові літературні жанри: драматургія, поезія, демократична сатира, побутова повість.

1. Родоначальником російської драматургії і поезії вважають білоруського вченого і просвітителя Симеона Полоцького (С. Е. Петровського-Сітніановіча), який написав перші оригінальні віршовані пєси російською мовою - Про Навуходоносора царя і Притча про блудного сина.За його ж імям повязано і поширення в російській літературі силабічного віршування. Полоцький переклав на вірші Псалтир, йому належать два віршованих збірки Вертоград багатобарвний і Ріфмологіон, що оспівують Російську державу і його правителів.

2. У першій половині XVII в. широкого поширення набуває демократична сатира, в якій найбільш яскраво проявили себе нові риси в російській літературі (поява вигаданого героя, використання простої народної мови). Сатиричні повісті відображали настрої широких мас народних. Знамениті Повість про Ерше Ершовіче і Повість про Шемякін суді викривають соціальну несправедливість, казнокрадство, тяганину, продажність суддів. Обєктом критики стала навіть церква, авторитет якої був дуже високий (Оповідь про куре і лисиці).

3. До демократичної сатирі близька побутова повість, відбиваюча реальне життя представників різних соціальних шарів ті зміни які побут відбувалися в їх, світогляді. Повість про Саву Грудцине, Повість про Горе-безталання відтворюють купецький побут, взаємини батьків і дітей.

4. У XVII ст. був складений перший російський бібліографічний працю Зміст книг, хто їх склав, автором якого вважають С. Медведєва.

5. Чернець К. 1стомін написав книгу енциклопедичного змістуПоліс.

Подальше розвиток отримала публіцистика, відбиваюча розвиток суспільно-політичної думки.

1. Авраамій Паліцин та 1ван Тимофєєв у своїх творах прагнуть обгрунтувати законність влади Михайла Романова.

2. Під впливом бурхливих соціальних процесів смутного часу зароджується опозиційна публіцистика. Хорват за походженням Юрій Крижанич у своєму основному творі Думи політична, написаному під час Тобольської посилання, виходячи з ідеї загального блага та економічної доцільності, проповідує соціальний світ і помякшення гноблення. Подібні ідеї висловлює в своїх творах і С. Полоцький, який бачив мету самодержавного правління у встановленні рівноправного суду монарха над усіма підданими.

Все більшої популярності набуває перекладна література, яка проникає в Росію в основному з Польщі і Чехії через Білорусь, рідше зі Сходу. Повчальні повісті та оповідання видавалися в збірках Велике зерцало і Римські діяння.Перекладалися також лицарські романи, побутові новели, авантюрно-пригодницькі повісті, гумористичні оповідання і анекдоти, які часто набували нових рис під впливом російського фольклору. Найбільшу популярність отримали Повість про Бове королевич (усна казка, в основі якої лежить французька лицарський роман), Повість про Оттон цісаря Римського і про чоловіка його цісарівною Олунде (переведена з польської), Повість про Ерусланов Лазаревич (потрапила до Росії зі Сходу через козацьку середу ) та багато інших.

У усній народній творчості, як і раніше переважала героїчна тематика - події смути і боротьби з окупантами.Великого поширення набули історичні пісні про розбійників (Розбійницький дувал) і про Степана Разіна (Смерть Разіна). Особливим напрямком фольклору стало побутування в усній традиції переказів вітчизняних і перекладних літературних творів.