Передумови Смути

Господарський криза кінця ХУ1 в. і спад тяглового населення посилювався збільшенням податкового та феодального гніту.

Закріпачення селян і погіршення становища холопів. Багато хто з них, особливо т.зв. бойові холопи, опинилися в умовах голоду початку ХУ11 в. викинутими своїми господарями на вулицю. Не маючи навичок продуктивної праці і зневажливо ставлячись до нього, вони обєднувалися в загони злодійських людей, які тероризували мирне населення, а з часом перетворилися на загрозу влади (наприклад, загін бавовни). З них рекрутувалися керівники військових формувань, що беруть участь в Смута.

У звязку з дефіцитом робочої сили селянської загострилися відносини між різними угрупованнями служилого стану.

1. Протиріччя між феодалами Півдня та Центру. Дворяни півдня, вимушені часом самі братися за плуга, намагались залучити в свої господарства селян-втікачів, створювали їм пільгові умови, тоді як дворяни центральних повітів, спираючись на указ 1597 рр.., Намагалися не лише утримати своїх селян, а й повернути пішли.

2. Протиріччя між вотчинника і поміщиками. Крім того, зберігалися відмінності між великим вотчинним землеволодінням, куди також йшли селяни-втікачі, переманюють різного роду послабленнями, що надаються багатими боярами, і умовним триманням службових людей. Кожна з угруповань в умовах кризи влади намагалась підтримати свого претендента на престол і впливати на курс уряду.

Служилі люди по приладу намагалися стабілізувати чи навіть поліпшити своє матеріальне становище, підняти свій соціальний статус до рівня служилих з батьківщини.

Козацтво, чисельність якого значно зріс, була невдоволено політикою центральної влади.Борис Годунов спробував підкорити собі козацьку вольницю, навязати їм не обраних, а призначених державою керівників-голів, заборонив козакам через їх свавілля зявлятися в російських прикордонних містах і вести там торгівлю. Невдоволення уряду викликалося також набігами козаків на Крим, що створюють загрозу війни Росії з Туреччиною.

Крім того, частина козаків сподівалася на підвищення свого соціального статусу, отримання земельних пожалувань від того царя, якому вона допомогла б зійти на престол.

Після смерті 1вана Грозного і особливо династії захід в 1598 р., коли Федір 1ванович помер не залишивши дітей, загострився політичну кризу, викликану боротьбою різних боярських кланів за владу.

Припинення династії, слідом за опричнина загострило й духовна криза суспільства. Цар у православному свідомості виступав як охоронець природного та громадського порядку. Його влада сприймалася як що йде від Бога. Відсутність законного, природного царя - захисника від зовнішніх ворогів, природних і соціальних бід, у випадку реальних потрясінь могло усвідомлюватися як страшна загроза всьому російському народові і країні. Це призводило до соціальної нестабільності, появи самозванців, в яких народ жадав побачити рятівників, які готові відновити Правду (т.е. соціальну справедливість) і порядок.

1нтервенція. Негаразди російської землі намагалися скористатися сусіди, що втручаються в її внутрішні справи, що також погіршувало економічну обстановку, загострювало соціально-політичні протиріччя.