Зовнішня політика

Основні завдання. Зовнішня політика Росії другої половини ХУ1 в. визначалася прагненням розширити свої територіальні володіння, убезпечити зовнішні кордони від постійних набігів спадкоємців Золотої орди - Казанського й Кримського ханств, забезпечити умови для розвитку зовнішньої торгівлі, що було немислимо без виходу до незамерзаючим морів, а також захистити православну віру, гнані в інших землях.

3.2.Східне напрямок. У 1552 р. після тривалої боротьби була взята Казань і приєднано Казанське ханство, а у 1556 р. - Астраханське. Так весь волзький торговий шлях виявився під контролем Москви, а крім того до складу Російської держави увійшли землі Поволжя, відкрилася дорога для подальшого просування на схід, були розвязані руки для активізації дій на заході. Зміцнилися міжнародні позиції Росії, а також авторитет 1вана IV. Перемога над ісламським царством в роки незаперечного могутності Османської імперії розцінювалася як символ особливого благословення Бога, як знак обраності православного царя.

Західний напрямок. Лівонська війна.

3. Ливонський орден. У 1558 р. успішно почалася війна з Ливонським орденом, викликана прагненням царя утвердитися в Прибалтиці та розвивати морську торгівлю з європейськими країнами. Під ударами російської армії загинули Нарва, Дерпт та інші міста. Але знищення Ордена в 1560 р. призвело до того, що у Росії виявилися нові, значно потужніші супротивники - Польща і Литва, які не бажали її посилення і прагнули взяти Лівонію під власний контроль.

3. Річ Посполита і війна з нею. До цього часу Польща і Литва були обєднані під владою одного короля, а в ході війни створили єдину державу - Річ Посполиту (Люблінська унія 1569 р.). Росія через свою загальної економічної та військової відсталості виявилася не готовою до тривалої війни з сильним суперником і вже в 1564 р. зазнала жорстокої поразки на р. Улле під Полоцькому.

У важких умовах військової обстановки намітилися протиріччя між царем і вибраних радою, які призвели до відмови від політики реформ і переходу до терору опричнини. На військових фронтах перемоги змінювалися поразками, до того ж Росії доводилося вести військові дії і на південному фронті проти військ Кримського хана.

У 1577 цареві напругою останніх сил країни вдалося захопити ряд фортець в Лівонії, але своїми жорстокостями він відштовхнув місцеве населення, що й допомогло новому польському королю, талановитому полководцю Стефану Баторію здобути ряд перемог. У 1579 р. польські війська перейшли в контрнаступ і повернули собі Полоцьк, захоплений російськими ще в 1563 Шведи ж, скориставшись ситуацією, захопили Нарву і ряд інших лівонських фортець. 1 лише шестимісячна героїчна оборона Пскова врятувала країну і змусила Стефана Баторія піти на мирні переговори.

3. Підсумки. У 1582 р. в Ямі-Запольської російські посли уклали перемиря з Річчю Посполитою, а в 1583 р. Плюсское перемиря зі Швецією. Згідно з цими угодами Росія втратила всі завойовані землі в Лівонії і фактично втрачала виходу до Балтійського моря. Всі величезні людські жертви і матеріальні витрати виявилися марними.