Економіка СРСР у післявоєнний період

Економічна політика радянської держави розвивалася так само суперечливо. Першочерговим завданням післявоєнного часу стало форсований відновлення радянської економіки (в першу чергу важкої промисловості) і конверсія військового виробництва.

Джерела відновлення і розвитку радянської економіки. Західна Європа на ці цілі отримала за планом Маршалла 13 млрд. дол У СРСР головними залишалися внутрішні джерела:

- Централізована економіка,

- Репарації з Німеччини (у сумі 4,3 млрд.рублей),

- Перерозподіл коштів з аграрного сектору в промисловий;

- Скорочення витрат на соціальну сферу;

- Безкоштовна праця вязнів ГУЛАГу і військовополонених;

- Грошова реформа 1947 р. і державні позики.

Крім того, велику роль грав трудовий ентузіазм радянських людей у справі будівництва нової мирного життя.

Становище у промисловості.

3.План реконструкції 1946 року. Після війни серед ряду господарських керівників, економістів виявилося прагнення до реорганізації системи управління економікою, до ослаблення надцентралізація і навіть допущенню елементів ринкових відносин (одним з прихильників таких змін виступав Голова Ради міністрів Української РСР О. 1. Родіонов). У плані відновлення і розвитку народного господарства країни на четверту пятирічку (1946-1950 рр..), Який був розроблений під керівництвом голови Держплану СРСР Н.А. Вознесенського, були закладені показники, розраховані на певну самостійність підприємств та окремих галузей промисловості. Планом передбачалося досягнення довоєнного рівня виробництва до 1948 р., а до кінця пятирічки його перевищення на 48%.

Одночасно було відновлено 8-годинний робочий день, відновлено відпустки, поступово вводився вільний набір робочої сили.

3. Грошова реформа. 4 грудня 1947 була прийнята Постанова Ради Міністрів СРСР і ВКП (б) Про проведення грошової реформи і скасування карток на продовольчі та промислові товари. Основні положення реформи включали в себе:

- Випуск грошей нового зразка 1947 р. (старі підлягали обміну у співвідношенні 10:1);

- Переоцінка вкладів громадян в ощадкасах (до 3 тис. руб. Без зміни в номінальній вартості; далі чим більша сума, тим дешевше вартість кожного старого рубля по відношенню до нового);

-скасовувалася карткова система постачання продовольством і промисловими товарами;

- Скасовувалися комерційні ціни та вводилася єдині роздрібні ціни.

Одночасно було прийнято постанову про граничні норми відпуску товарів в одні руки (хліб 2 кг, мясо 1 кг, мило 1 шматок, гас 2 л і т.д.). Загалом, реформа сильно вдарила в першу чергу, за селянам, які зберігали свої гроші не в ощадкасах, а вдома.

3.Посилення економічної політики. В цілому план 1946 відтворював методи економічної політики 30-х рр.. Зберігалася тенденція на переважний розвиток галузей важкої промисловості і насамперед оборонних галузей. В основі лежали адміністративні методи управління економікою, у силу чого партія продовжувала ретельно контролювати господарське життя як країни в цілому, так і окремих підприємств. Післявоєнна реорганізація органів управління призвела до посилення ролі і значення виконавчої влади і партійного апарату. Зберігалися примусові методи управління робочою силою. Норми виробітку були в кілька разів. Приплив некваліфікованої робочої сили призвела до кризи в організації виробництва.

Його проявом став відносно низький зростання продуктивності праці (у середньому в 6% на рік за четверту пятирічку).

У 1949 р. ситуація ускладнилася. За вказівкою Сталіна були визначені нові показники для основні галузей промисловості, що викликала крайню напруженість в економіці. Завдяки розгорнулося процесу по ленінградською справою зявився привід звинуватити главу Держплану СРСР М. О. Вознесенського у заниженні показників і засудити його до розстрілу.

3.Конверсія. Складовою частиною економічної політики СРСР післявоєнного періоду була конверсія, яка проводилася проте частково. В умовах початку холодної війни величезні кошти продовжували вкладатися в розвиток військово-промислового комплексу, зокрема, у реалізацію атомного проекту, що курирував Л. Берія. Реалізацію атомного проекту забезпечувала приладобудівна промисловість. Атомна зброя в СРСР зявилося в 1949 р. завдяки зусиллям відомих радянських вчених-1. Курчатова, Ю. Харитона та ін У 1953 р. Совєтський Союз став власником нового вигляду зброї - водневої бомби (науковими керівниками створення якої стали вчені Я. Зельдович, А. Сахаров). Після масової демобілізації та скорочення армії з 11,4 млн. до 2,9 млн. осіб її чисельність знову почала зростати. Продовжувалося технічне переозброєння армії, оснащення новітніми зразками її. Прямі військові витрати поглинали на початку 50-х рр.. близько 25% річного бюджету СРСР.

3. Підсумки розвитку промисловості. У цілому, за роки четвертої пятирічки, незважаючи на форсовані темпи реконструкції та офіційні заяви про перевищення промислового виробництва довоєнного рівня на 73% (при плані 48%), план у реальності був недовиконаний. Повністю відновити економіку вдалося лише до 1953

У той же час по галузях важкої індустрії дійсно було перевищено показники 1939-1940 рр.. Було побудовано і відновлено, часто з руїн, 6200 підприємств, включаючи такі крупні обєднання як Дніпрогес, Запоріжсталь, Мінський тракторний завод і багато інших.

У роки пятої пятирічки (1951-1955 рр.). Збереглися ті ж тенденції на переважний розвиток галузей важкої індустрії на шкоду сфері народного споживання. Внаслідок цього виробництво товарів широкого вжитку в післявоєнний період не відповідало потребам населення, хоча цих асортимент товарів збільшувався, зростала їх придбання (у числі радіоприймачів, фотоапаратів, мотоциклів).

Становище в сільському господарстві у повоєнний період залишалося надзвичайно складним. У 1946 р. в країні вибухнула голод і були введені хлібні картки. Водночас посилився адміністративний тиск колгоспників на. Розмір обовязкових поставок продукції колгоспів державі постійно зростала, а ціни на продукцію аж до 1953 р. залишалися на довоєнному рівні. В ході наступу на приватні господарства колгоспники позбулися частини присадибних наділів, переданих в колгоспний фонд. Значно підвищилися збори та податки на підсобні селянські господарства (на фруктові дерева, худобу, птицю) та реалізацію їх продукції. Податки та примусова здача державі продукції (молока, м `яса, яєць) робила такі господарства збитковими. Але саме завдяки їм вижити селяни могли, прогодувати себе та свою сімю. Селянство в більшому ступені також постраждало від грошової реформи 1947

З 1949 р. становище в селі дедалі погіршувався.Селянство продовжувало жити без паспортів, піддаватися судової відповідальності за невиконання трудову норму. У республіках Прибалтики в ці роки була проведена насильницька колективізація, що супроводжувалася розкуркуленням і багатотисячними висланнями.

До початку 50-х років у країні настав фактично аграрну кризу. При цьому Сталін, все більше втрачає відчуття реальності, що вважав за необхідне подальший рух до перетворення сільського господарства в державне. У результаті продовжилася політика укрупнення колгоспів: їхнє число з 1950-1952 рр.. скоротилося в 2,6 рази (з 252 тис. до 94 тис.).