Заключний етап перебудови розпад ссср і комуністичної системи
Початок дезінтеграційні процеси на територiї СРСР.4.Національне напрямок цього руху було представлено Народними фронтами союзних республік (Естонії, Латвії, Литви, Вірменії, Грузії). Протягом 1989 - 1990 рр.. прибалтійські, а за ними і інші республіки СРСР, включаючи Росію, взяли декларації про національний суверенітет.
4. Одночасно зі зростанням опозиції союзним структур влади почалася криза комуністичної ідеології, за чим послідував процес розпаду КПРС, яка втратила функції механізму, скріплює союз непорушний республік вільних. Протягом 1989-1990 рр.. зі складу КПРС вийшли компартії прибалтійських республік. У 1990 р. була створена КП РРФСР.
4. В умовах нестабільного положення і посилення центробіжних сил, одним з найважливіших завдань М.С. Горбачова стала проблема реформування СРСР та укладення нового договору між республіками. До цього робилися спроби зберегти федеральну владу з допомогою сили (у квітні 1989 р. в Тбілісі, в січні 1990 р. в Баку, в січні 1991 р. у Вільнюсі та Ризі).
Протягом 1988-1990 рр.. були прийняті партійні резолюції Про міжнаціональні відносини, Про основи економічних відносин Союзу РСР, союзних і автономних республік, а також Про порядок вирішення питань, повязаних з виходом союзної республіки з СРСР. У грудні 1990 р. IV зїзд депутатів народних СРСР прийняв постанову Про загальної концепції Союзного договору, що в квітні 1991 р. було підписано в Ново-Огарьово (відомий як угоду 9 +1). Цей договір, а також наступний проект угоди про створення Союзу Радянських Суверенних Республік передбачав надання значних прав республікам та перетворював центр з керуючого в координуючий. 17 березня 1991 в СРСР був проведений референдум, у ході якого абсолютну більшість громадян (76,4%) висловилися за збереження союзної держави в оновленому вигляді.
Серпневий політична криза 1991 Підписання нового союзного договору було намічено на 20 серпня. Напередодні, 19 серпня з метою зірвати укладення угоди та відновити влада центру і КПРС консервативне крило з керівництва СРСР - Г. 1. Янаєв (віце-президент), В.С. Павлов (премєр-міністр, що змінив Н. 1. Рижкова), маршал Д.Т. Язов (міністр оборони СРСР), В.А. Крючков (голова КДБ СРСР), В. К. Пуго (міністр внутрішніх справ) та ін оголосили про створення Державного комітети з надзвичайного стану (ГКЧП) і спробували усунути Горбачова від влади шляхом змови (19-21 серпня 1991 р.).
Проте рішуче неприйняття путчистів і широкими колами громадськості тверда позиція керівництва Росії на чолі з Б.Н. Єльциним привели до пораженіюпутчістов. Позицію осуду або невизнання зайняли також керівники більшості союзних республік, завдяки чому відцентрові тенденції в подальшому значно прискорилися. Основна частина керівництва армії, МВС і КДБ також не надала підтримку ГКЧП.
Кінець комуністичної системи. 23 серпня 1991 р., після придушення путчу в Москві був підписаний указ про розпуск КПРС. М.С. Горбачов відмовився від посади Генерального секретаря ЦК. Був розпущений також союзний кабінет Міністрів, а в вересні - Зїзд народних депутатiв СРСР та Верховної Ради СРСР. У листопаді 1991 р. було введено заборону компартії на території Української РСР.
Розпад СРСР.
4. Крах комуністичного режиму викликало процес сепаратистських тенденцій на територiї СРСР. Відразу після придушення серпневого путчу своєму про вихід зі складу Союзу заявили три республіки Прибалтики. 1нші республіки також прийняли закони, які проголосили суверенітет, який робив їх фактично незалежними від Москви. Реальна влада у республіках концентрувалася в руках національних президентів.
4. Біловезька угода. Освіта СНД. 8 грудня 1991 на білоруській зустрічі трьох керівників суверенних республік Росії (Б. М. Єльцина), України (Л. М. Кравчука) і Білорусії (С. Шушкевича), без участі М.С. Горбачова, було заявлено про припинення існування СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті одинадцять колишніх союзних республік підтримали Біловезька угода. 25 грудня Президент СРСР С. М. Горбачов склав свої повноваження.
4. Причини розпаду СРСР. 1сторично СРСР повторив долю багатонаціональних імперій, які закономірним чином приходили до свого краху. Розпад СРСР зявився також результатом впливу обєктивних і субєктивних причин.
Серед першої групи передумов
- Накопичувалися національні суперечності радянського періоду;
- Економічних невдачі реформ, що здійснювалися в період Горбачова;
- Криза комуністичної ідеології і ослаблення ролі КПРС з подальшою ліквідацією її партійно-політичної монополії, що становила основу Української РСР;
- Рух за національне самовизначення республік, що почалося в ході перебудови.
Певну роль в руйнуванні СРСР зіграв субєктивний фактор: помилки М.С. Горбачова, його непослідовність у здійсненні реформ, відсутність розробленої національної політики; політичний вибір лідерів трьох словянських республік. Представники місцевих політичних еліт, лідерів національних рухів також ставили у якості однієї з головних цілей завдання набуття республіканської незалежності і реального суверенітету.
4. Наслідки мали розпаду СРСР важкий характер для всіх народів колишніх союзних республік.
Порушилися політичні та економічні звязки між республіками, що мали багатовікові історичні та культурні традиції. Велику частину труднощів слід віднести за рахунок розрив коопераційних звязків.
Ще одним наслідком розпаду багатонаціонального держави стало загострення міжнаціональних відносин на території пострадянських республік, що призвело до виникнення територіальних конфліктів у багатьох регіонах колишнього СРСР (між Азербайджаном і Вірменією, Грузією та Південною Осетією, пізніше Абхазією, 1нгушетією і Північною Осетією і т.д.) . У громадянську війну переріс етнічний конфлікт у Таджикістані. Зявилася проблема біженців.
Нової гострою проблемою стало положення російськомовного населення в національних республіках.