Перший період війни. 22 червня 194І - листопад 1942 рр

Початок німецького наступу і оборона країни.

Початок війни склалося вкрай несприятливо для Червоної Армії. За перші три тижні радянська сторона понесла колосальні втрати в живій силі - 850 тис. чоловік, а в цілому в результаті літньо-осінньої кампанії 1941 вбитими, пораненими і полоненими - понад 5 млн. чол. Втрачено була майже вся авіація і танки.

2. Організація оборони. 23 червня 1941 для стратегічного керівництва збройними силами була створена Ставка Головного Командування (згодом Ставка Верховного Головнокомандуючого) на чолі з 1.В. Сталіним. 29 червня 1941 в країні було введено військовий стан. Для оперативного керівництва бойовими діями 30 червня 1941р. було створено Державний комітет оборони (ДКО), який також очолив Сталін. ДКО став головним органом влади в країні, фактично підмінивши собою уряд, ЦК і т.д.

Радянському керівництву, у тому числі, Сталіну вдалося подолати розгубленість перших тижнів війни. Розгорнулася діяльність з організації оборони під гаслом Все для фронту, все для перемоги!. Був розроблений військово-господарський план виробництва всіх видів озброєння та боєприпасів, створені Комітет продовольчого і речового постачання Червоної Армії, Рада з евакуації (за 1941-1942 рр.. Було евакуйовано близько 2000 підприємств).

2. Германська політика геноциду щодо словян, а також відкритий антисемітизм викликали глибокий протест і гаряче прагнення до опору серед всього радянського народу. З метою організації руху підтримки СРСР у світі до кінця 1941 р. у Москві з ініціативи різних кіл радянської громадськості були створені всесловянської комітет, Єврейський антифашистський комітет, Антифашистські комітети радянських жінок (АКСЖ), молоді (АКСМ), науковців (АКСУ), які поряд з офіційною радянською пропагандою сприяли мобілізації світової громадської думки на підтримку СРСР через радіозвернення, радімітінгі, обмін виставками, літературою і т.д. Результатом стала розгорнулася в різних країнах світу кампанія гуманітарної допомоги бійцям радянської армії та постраждалим у цій війні. В умовах окупованій Європи основними учасниками руху підтримки СРСР стали громадяни Америки (Північної і Південної), Азії, країн Сходу і навіть Африки та Австралії. У їх числі була значна частина представників російської еміграції.

2.Підсумки літнього контрнаступу німецьких військ. Наступ німецьких військ велося одночасно на трьох напрямках: групи армій Північ, Центр, Південь наступали в напрямку відповідно Ленінграда, Москви та Києва. Німецькі війська просунулися на 300-600 км вглиб радянської території. Були окуповані Латвія, Литва, Білорусь, правобережна Україна, Молдова. У серпні німці взяли Смоленськ, у вересні блокували Ленінград, зайняли Київ, у жовтні впала Одеса.

2. Опір Червоної Армії.

Несучи важких втрат і отримуючи при цьому суперечливі накази, радянські солдати змогли надати агресорам серйозний опір. 1ноді осередки опору зберігалися далеко за лінією фронту, що пішла на схід (Брестська фортеця та ін.) Втрати німецької армії значно перевищували те, що вермахт зазнав у Західній Європі за два роки.

3. Операція Тайфун. Восени 1941 р. основні зусилля німецько-фашистських військ були спрямовані на захоплення радянської столиці. 30 вересня почалося генеральний наступ німецьких військ групи Центр ударами танкової армії Гудеріана у напрямі Орел-Тула-Москва (операція Тайфун). Була прорвана радянська оборона і до 7 жовтня оточені чотири радянські армії на захід від Вязьми. Гітлерівці захопили Калінін, Можайск, Малоярославець. У столиці розпочалася евакуація. 19 жовтня тут було введено стан облоги, почалася паніка. У листопаді німці наблизилися до Москви на 30 км. Лише в кінці місяця ціною величезних зусиль і втрат військам Західного фронту (командувач Г. К. Жуков) вдалося зупинити наступ вермахту.

Грудень 1941-квітень 1942.Московська битва.Зимово-весняний контрнаступ радянських військ. 5-6 грудня 1941 р. почалася контрнаступ радянських військ під командуванням Г. К. Жукова. Було розгромлено 38 німецьких дивізій, ворог був відкинутий на 100-250 км. Розгром німців під Москвою і подальший наступ Червоної Армії в грудні 1941 - березні 1942 рр.. сприяв викриттю міфу про непереможність німецької армії. Найбільш важливим підсумком став зрив гітлерівських планів блискавичної війни.

Весна-осінь 1942 Після перемоги під Москвою і зимової кампанії зявилася можливість стабілізації фронту і накопичення сил. Але в першій половині 1942 р. з метою закріплення перемоги Сталін зажадав розвернути серію наступальних операцій. Ця чергова помилка Головнокомандувача призвела до серії важких поразок і величезних втрат.

Нове наступ німецьких армій, що почалося після невдалих радянських операцій, розвивалося на південь, що виявилося несподіваним для Сталіна. Зайнявши Харків, Крим (де намагалася перейти в наступ Червона Армія), німецькі війська знову оволоділи стратегічну ініціативу. Німецькі війська окупували Донбас, вийшли до Північного Кавказу і Волзі. Почалася оборона Сталінграда.

Цей період виявився найважчим для країни і народу. Влітку 1942 р. рівень дезорганізації відступаючих радянських військ змусив Ставку ввести наказом 227 загороджувальні загони, розстрілювали на місці панікерів і трусів.

Репресії в армії і тилу.

1. Репресії в армії. В умовах поразок радянських військ у країні не припинялися репресії. Необхідно було знайти винних в невдачах. 16 липня 1941 було видано постанову ДКО про арешт і переказами суду групи генералів на чолі з командувачем Західним фронтом генералом армії Д.Г. Павловим, розстріляних 22 липня 1941 Було вжито заходів з посилення дисципліни в армії. З цією метою 16 серпня 1941 був виданий наказ N 270, оголошував всіх опинилися в полоні зрадниками і зрадниками. У листопаді 1941 р. була арештована група генералів-викладачів Військової академії ім. М.В. Фрунзе, яким ставилося в провину пораженські настрої і спроба здачі Москви німцям.

2. Депортації в роки війни були викликані звинуваченнями на адресу цілих народів у пособництві німецько-фашистських загарбників. Вони зазнали насильницької депортації з території переважного проживання. Указом Президії ВР СРСР від 28 серпня 1941 р. за Урал - в Казахстан та Сибір були виселені радянські німці, а їх автономія в Поволжя була ліквідована. На самому початку війни депортації торкнулися також поляків, фінів.

Репресії поновилися після літніх невдач Червоної Армії і виступів окремих груп представників ряду національностей Північного Кавказу та Поволжя проти радянської влади. У 1943 р. після ліквідації Карачіївське АТ було виселено близько 70 тис. карачаївців, потім така ж доля спіткала калмиків. У 1944 р. виявилися репресовано близько 40 тис. балкарців і більше 500 тис. чеченців і інгушів. Переселенню піддалися також кримські татари, радянські болгари, греки, курди - всього понад 3,2 млн. чоловік.

Створення антигітлерівської коаліції. Агресія гітлерівської Німеччини проти СРСР змусила Англію і Францію під тиском зростання загрози виступити з заявами про підтримку справедливої боротьби народів Радянського Союзу.

12 липня 1941 в Москві було укладено радянсько-англійське угоду про спільні дії в війні проти Німеччини та її союзників, що поклала початок створенню антигітлерівської коаліції. У жовтні 1941 р. СРСР, Англія і США досягли домовленості про англо-американські поставки для СРСР озброєнь та продовольства в обмін на стратегічну сировину. У липні 1942 р. він був доповнено угоди зі США про допомогу по ленд-лізу (т.е. надання СРСР в кредит озброєнь, обладнання, продовольства).

Значну роль у розвитку антифашистського військово-політичної співпраці зіграла Декларація Обєднаних Націй від 1 січня 1942 р., до якої приєдналися 26 держав. Підписані СРСР у травні 1942 р. договір про союз з Великою Британією і в червні угоду зі США про взаємну допомогу завершили юридичне оформлення союзницьких відносин трьох держав. При цьому головним предметом дипломатичних переговорів боків, починаючи із осені 1941 р., залишалося питання про відкриття другого фронту в Європі (тобто особистої участі Великобританії і США в бойових операціях проти Німеччини на центральному європейському напрямку).