Наука

Статус науково-технічного прогресу в СРСР. Наука і науково-технічний прогрес (НТП) в СРСР були державною справою, що вимагала бюджетного фінансування (понад 95%) і керівництва з боку державних органів. Наука і вся інфраструктура НТП були одним з видатних досягнень радянської тоталітарної системи. У період застою вітчизняна наука зберігала життєздатність та ефективність. Наприкінці 80-х рр.. у сфері науки працювало 4,4 млн. чоловік (у тому числі 1,52 млн. наукових і викладацьких кадрів). Щорічно реєструвалося 85 тис. винаходів, які стали важливим джерелом багатьох перспективних напрямків розвитку виробництва в багатьох галузях (мікроструктура матерії, фізика елементарних частинок, використання енергії атомного ядра, аерокосмічна та радіоелектронна промисловість і т.д.).

Основні наукові напрями. Витрати на НДДКР (науково-дослідницькі відкриття та конструкторські розробки) становили на 1990р. 5,0% національного доходу і 3,5% ВНП. За ці показниками СРСР перевершував розвинені країни з ринковою економікою, у тому числі США щодо щорічного випуску та загальної чисельності інженерів, зайнятих у народному господарстві.

Розвивалася атомна і газова енергетика, велися дослідження з квантової електроніки та лазерної техніки. Важливі дослідження проводилися в біологічних науках.

СРСР мав пріоритет у виробництві промислових установок безперервного розлиття сталі, методи обробки твердих матеріалів за допомогою вибуху, використання природного газу в доменному виробництві. Радянські вчені М. Басів і А. Прохоров відкрили і створили основу нової галузі квантової електроніки (використання лазерів при дослідженні поверхні Місяця, обробки надтвердих металів, в хірургічних операціях).

Продовжували розвиватися дослідження в галузі космічного простору. У 1965 р. вперше був виконаний вихід людини з корабля в космос (експеримент зробив льотчик-космонавт О. О. Леонов). У ці ж роки в Радянському Союзі відбулися запуски автоматичних станцій для дослідження Місяця, Венери, навколоземного і міжпланетного простору. Влітку 1975 р. було здійснено спільний політ радянського корабля Союз-19 та американського - Аполлон. Розвивалася програма 1нтеркосмос щодо підготовки та здійснення польотів міжнародних екіпажів.

Однак ступінь впровадження науково-технічних досягнень значно відставала від зарубіжної. Оновлення парку машин та обладнання, а також виробленої продукції йшло надзвичайно повільними темпами. За оцінками економістів, у 70-80-х рр.. відставання СРСР від Заходу в галузі нововведень склало 15-25 років, збільшившись у порівнянні з серединою 60-х рр.. майже вдвічі. На відставання вітчизняної науки позначився планово-розподільчий характер економіки, слабкість її матеріально-технічної бази і залишковий принцип фінансування, нерозвиненість наукового приладобудування.

У гуманітарних і суспільних науках збереглися партійний контроль і ідеологізація. Для радянських істориків і філософів були закриті багато теми і напрямки. У другій половині 60-х рр.. фактично відбулася реабілітація сталінської схеми історії радянського суспільства, що загальмувало на довгі роки наукове дослідження сталінізму як політичного феномена. У 1967 р. піддалася нищівній критиці книга А. М. Некрич 22 червня 1941 про причини невдач СРСР у перші місяці війни (автор був виключений з лав КПРС, згодом емігрував).

У той же час деяка лібералізація наукової політики сприяла тому, що були зроблені важливі кроки на шляху дослідження конкретних історичних проблем, продовжилися дискусії, що розгорнулися в 50-ті - на початку 60-х рр.. (хоча виключно в рамках марксизму-ленінізму). Зокрема, в історичній науці в центрі уваги вчених опинилися питання про некапіталістіческом шляху розвитку, про роль російського абсолютизму в утвердженні капіталізму в Росії та ін У 70-і рр.. група істориків - К. Тарновський, М. Гефтер, П. Волобуєв та ін - представників так званого нового напряму, запропонувала свою концепцію соціально-економічного розвитку Росії початку ХХ ст. (проблеми багатоукладності, монополізації капіталу тощо) для того, щоб відійти від сталінських догм і стереотипів щодо трактування передумов Жовтневої революції. Кадрові репресії щодо представників цього напряму пішли негайно з боку ЦК КПРС.