Наслідки закріпачення селян у Росії

Кріпацтво призвело до затвердження вкрай неефективною форми феодальних відносин, консервованої відсталість російського суспільства. Кріпосницька експлуатація позбавляла безпосередніх виробників зацікавленості в результатах своєї праці, підривала як селянське, так, у підсумку, й поміщицьке господарство.

Кріпацтво посилило соціальний розкол російського суспільства, викликало масові народні виступи, вразили Росію в ХУ11 і ХУ111 ст.

Кріпацтво лягло в основу деспотичної форми влади, зумовило безправя не тільки низів, але і верхів суспільства. Поміщики вірно служили цареві й тому, що стали заручниками кріпосницької системи, тому що їхню безпеку і володіння селянами - хрещеній могла власністю гарантувати лише сильна центральна влада.

Кріпацтво прирікало народ на патріархальність і неуцтво, перешкоджало проникненню культурних цінностей у народну середу. Воно позначилося і на моральне обличчя народу, породило у ньому деякі рабські звички, а також різкі переходи від крайнього смирення всеразрушающего до бунту.

У той же час, серед істориків поширена точка зору, що в природних, громадських та культурних умовах Росії іншої форми організації виробництва і суспільства, ймовірно, не існувало. Кріпацтво стало своєрідним компенсатором суворих природних умов, розпорошеності та малу чисельність населення та інших несприятливих факторів, які доводилося долати за рахунок подібного роду мобілізації людських ресурсів.