Радянізація національних районів россии

У другому за значенням місті Росії - Москві збройне повстання розпочалося одночасно з Петроградом. Зіткнення Московського ВРК і Комітету громадської безпеки, створеного міською думою придбало тривалий кровопролитний характер. Лише 2 листопада (15 по н. Ст.) Бої із застосуванням артилерії, в ході яких Кремль двічі переходило з рук в руки, завершилися перемогою більшовиків.

У регіонах із найбільш густою сіткою Рад (Центрально-промислові губернії, Донбас, Поволжя, Баку) відбувалася відносно швидка зміна влади.

У Сибіру і на Далекому Сході Радянська влада була встановлена лише у великих центрах і на території вздовж залізниць.

Швидко поширювалася радянська влада в сільській місцевості Центральній Росії. Відповідно до Декрету про землю тільки Поради могли розпоряджатися соціалізованої землею. З зими 1917 до початку весни 1918 р. селяни Поради створювали, головною задачею яких стало перерозподіл землі.

Найскладніше для більшовиків складалися справи в тих національних районах, де при владі ще до жовтня знаходилися національні уряди, обстоювали ідею самостійних буржуазних національних державних утворень - Центральна рада на Україні, Білоруська рада, Кокандське автономія в Туркестані, Оренбурзька автономія (на базі казахської партії Алаш ).

За допомогою збройних загонів Червоної гвардії на весну 1918 р. Радянська влада перемогла в Естонії, Латвії, Білорусії, на Україні, Північному Кавказі, південно-сході країни. У Закавказзі мусульманська демократична партія - Мусават (Азербайджан), Дашнакцутюн (Армения) і грузинські соціал-демократи створили за підтримки країн Антанти обєднаний уряд - Закавказький комісаріат, а потім проголосили незалежні республіки (травень 1918). У квітні 1918 р. на території Середньої Азії Туркестанська була створена автономна радянська республіка, але Хіва і Бухара проголосили свою самостійність.

Організація контрреволюції. Як у сільській місцевості, так і в містах переважав мирний шлях зміни влади. Проте у ряді районів і міст антибільшовицькі сили з самого початку чинили збройний опір радянській владі. Так було, наприклад, в Петрограді, Москві і ще в 13 найбільших з 83 міст країни.

У Петрограді відразу після більшовицького виступу було сформовано Комітет порятунку Батьківщини і Революції. Спроба організувати комітету 29 листопада повстання за участю юнкерів зазнала невдачі, також як і дії козачого корпусу П.М. Краснова, зупиненого загонами Червоної гвардії на підступах до столиці.

Більш наполегливою виявилася боротьба козаків на Дону під проводом А.М. отамана Каледіна і на Уралі під командуванням отамана А.1. Дутова. Але і тут до весни 1918 червоногвардійці і вірні більшовикам військові частини проголосили радянську владу.