Збройне повстання у Петрограді

Причини збройного повстання.

1. За вісім місяців правління уряду буржуазного військовий стан країни погіршився, ослабли її міжнародні позиції.

2. Росія виявилася в змозі загальнонаціонального (економічного, політичного, соціального) кризи, загостреного тривала війною.

3. Уряд не зміг встановити дієвий контроль в центрі і на місцях. Країна була вражена безвладдям. Своєю неефективною політикою уряду і підтримувати його керівництво Рад дискредитували себе в очах народних мас. Влада втратила авторитет у країні. Гострий характер набула боротьба між урядовими структурами і большевізірующіміся Радами, до яких переходила реальна влада.

4. Уряд не вирішило найважливіших питань, що стояли перед країною, не здійснив радикальних перетворень на селі, не зумів стабілізувати становище на національних околицях.

5. Загострилися протиріччя між партіями, що знаходилися при владі. Після корніловського заколоту намітився розкол між лібералами і помірними соціалістами. Усередині цих партій також розгорнулися відцентрові процеси, з меншовицької і есерівської партій виділилися нових груп (меншовики-інтернаціоналісти, ліві есери та ін), що створювали власні партійні організації.

6. У цих умовах більшовицька партія, активна й гнучка, повязана з міськими низами, солдатськими комітетами, отримала можливість використовувати стихію народної боротьби, послідовно критикуючи союз з буржуазним урядом, висуваючи популярні гасла та даючи обіцянки, які неможливо було виконати.

Нова тактика. У вересні В.1. Ленін у листах до ЦК (Більшовики повинні взяти владу, Марксизм і повстання, "Криза назріла" та ін) висунув завдання взяття влади збройним шляхом і запропонував організаційний план здійснення повстання. Однак у той період переважна більшість більшовицьких фракцій у Радах вирішило брати участь у роботі Демократичної наради. ЦК РСДРП (б) прийняв рішення не надсилати ленінські листи по організаціях, а копії знищити, зберігши лише один екземпляр. У результаті Ленін в ультимативній формі заявив про вихід з ЦК, залишивши за собою право на вільну агітацію в партійних низах і на майбутньому зїзді. Одночасно, не чекаючи на рішення ЦК, Ленін перебрався ближче до столиці, у Виборг.

Дискусії в ЦК РСДРП (б). Демарш В.1. Леніна зробив вплив на членів ЦК. Питання про повстання був винесений на засідання 10 жовтня, у якому вперше після тривалої перерви взяв участь лідер більшовиків. Леніна аргументував необхідність швидкої підготовки повстання готується Петрограда здачею наступаючим німецьким військам і переконував у можливості втримати владу після повстання близькістю світової революції. Члени ЦК прийняли резолюцію про взяття курсу на збройне повстання (при цьому 10 чоловік проголосувало за, 2 - проти). За мирний розвиток революції виступили Л.Б. Каменєв, Г.Е. Зіновєв, яких підтримали члени Московської партійної організації - В.П. Ногін і А.И. Риков. Особливою позиції дотримувався якийсь час Л.Д. Троцький, що думали провести взяття влади в ході роботи зїзду Рад.

16 жовтня відбулось друге засідання ЦК партії більшовиків за участю депутатів Петроради, столичного комітету РСДРП (б), представників фабзавкомів, яка прийняла рішення про безпосередньої підготовки повстання.

Підготовка збройного повстання. Наприкінці вересня більшовики, які отримали більшість у Петроградському раді, виступили за передачу оборони столиці в руки Петроради. 12 жовтня при Виконкомі Петроради було створено штаб повстання - Військово-революційний комітет (ПВРК) під головуванням лівого есера П.Є. Лазіміра (до складу Бюро ВРК увійшли також три більшовики - В. А. Антонов-Овсієнко, Н. 1. Подвойський, А. Д. Садовський і лівий есер Сухарьков). Всього, за різними даними, ПВРК до складу входило від 30 до 100 чоловік (більшовики, ліві есери, меншовики-інтернаціоналісти, анархо-комуністи, анархо-синдикалісти). Завданням ПВРК було встановлення контактів с військовими частинами, робітниками і столиці червоногвардійцями. Комітет поширив звернення з закликом до військовим частинам не виконувати накази без схвалення ПВРК. 21 жовтня на стороні цього революційного органу опинився весь Петроградський гарнізон, загони червоногвардійців, моряки Балтфлоту.

Хід збройного повстання. Дії уряду полегшили більшовикам проведення перших військових заходів під гаслами захисту прав Рад і ВРК. Скориставшись наказами влади щодо виведення частини Петроградського гарнізону на фронт і закриття більшовицької друкарні Л.Д. Троцький оголосив про початок виступу контрреволюційних сил. Вранці 24 жовтня було підготовлено 1 Припис для комісарів ВРК про приведення частин в бойову готовність.

У ніч на 25 жовтня під приводом оборони і захисту революції силами червоногвардійців, частин гарнізону та кронштадтських загонів (загальною чисельністю близько 6 тис. чоловік) були зайняті поштамт, головна міська електростанція, центральний телеграф, Головна контора Держбанку. Була паралізована спроба Тимчасового уряду розвести мости і тим самим ізолювати центр столиці від околиць.

Вранці 25 жовтня (ще до відкриття 11 зїзду Рад) було оприлюднено відозву До громадян Росії!, В якому Тимчасовий уряд оголошувалося позбавленим влади і проголошувався перехід влади до рук ВРК, що передав її чергового зїзду Рад. У ніч з 25 на 26 жовтня під час штурму майже безкровного Зимового палацу, що почався з бойових пострілів крейсера Аврора, Тимчасовий уряд було заарештовано.