Європейська політика спілок

Союз із Францією. У 90-і рр.. XIX ст. зміцнювався союз з Францією, за угодою з якою 1892 Росія зобовязалася вступити в можливу франко-німецьку війну. Росія не була готова до серйозної війні і не мала змоги підготуватися до неї в найближчі роки, але розростається, англо-німецький політико-дипломатичний конфлікт через колоній погрожував вилитися в європейську війну. Российская дипломатія прагнула за допомогою такого кроку розвіяти ілюзії деякої частини німецьких керівників відносно легкої перемоги над Францією і запобігти або принаймні віддалити військове зіткнення великих держав.

Відносини з Німеччиною. На відміну від політичної сфери, у зовнішній торгівлі головним партнером Росії на рубежі століть залишалася Німеччина, з якої в 1894 р. було укладено торговий договір. Але на початку нового століття російсько-німецькі торгово-економічні відносини ускладнилися. Німеччина збільшила свої претензії, Росія у відповідь прийняла в 1903 р. антинімецьких митний тариф. У 1904 р. торгова конвенція між двома країнами все-таки була підписана, але взаємні претензії не зникли.

У той же час Росія прагнула зберегти відносини і з Німеччиною, проводячи політику лавірування. Це зумовлювалося не тільки економічними і династичними звязками (Микола II і Вільгельм II були кузенами), а й головним зовнішньополітичним завданням, що мала життєво важливе для Росії значення підтримання миру в Європі.

Мирна конференція 1899 6 травня 1899 з ініціативи Росії і особисто Миколи II в Гаазі (Нідерланди) за участю 27 держав відкрилася конференція з обмеження озброєнь. Початок конференції було приурочено до дня народження Миколи II. Секретна інструкція, ставила перед російської делегації завдання пошуку шляхи запобігання війни і полегшення економічного тягаря, покладається на державу сучасними озброєннями. Пропозиції Росії про скорочення європейських армій не знайшли відгуку, але вдалося домовитися про незастосування у війні отруйних газів, розривних куль, і умови утримання військовополонених (Гаазька конвенція).

Конференція заклала деякі основи для розробки принципів мирного вирішення конфліктів в далекому майбутньому. Так, виникла Гаазький міжнародний суд, що діє нині. Але для вирішення міжнародних проблем тих років її значення було невеликим.

Суперники Росії. Протиріччя назрівали не тільки в самій Європі. Кінець XIX-початок XX ст. характеризувалося збільшеним суперництвом великих європейських держав, до яких приєдналися США і Японія, в третіх країнах. Зовнішня політика Росії багато в чому була повязана з її взаєминами з провідними світовими державами. Головними конкурентами Росії були Німеччина, Австро-Угорщина та Японія. З Англією відносини поступово помякшували після розділу сфер впливу в Середній Азії (1895 р.), розвитку англо-французького співробітництва та загострення англо-німецьких протиріч. У Європі поступово складалися два блоки.