Основні напрями та завдання

Міжнародне становище в цей період з кожним загострювалося роком.

1.Головними супротивниками на світовій арені стали Англія і Німеччина. Швидке економічне і військове розвиток Німеччини давало їй можливість претендувати на політичний переділ колоніального світу, що викликало протидію володарки морів - Великобританії.

2.На Європейському континенті Німеччина змагалася з Францією - союзником Англії.

3.Балкани залишалися осередком суперечностей найбільших європейських держав - Англії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини та Росії.

4. Активізувалися дії провідних світових держав у близькосхідному регіоні дуже важливим з військово-стратегічної точки зору і багатому ресурсами.

Як головне завдання російської зовнішньої політики в ситуації, що міжнародній обстановці і післяреволюційної внутрішньополітичної ситуації ставилося завдання якнайшвидшого виведення Росії з зовнішньополітичного кризи і стабілізації її міжнародного становища.

1. Росії необхідно було забезпечити тривалий мир (на 1-2 десятиліття) для вирішення внутрішньополітичних проблем: заспокоєння революційного руху, проведення необхідних реформ і піднесення країни.

2. Для вирішення цього завдання і стабілізації міжнародних відносин передбачалося проводити політику неприєднання до складається в Європі двох блоків. Така політика розумілася російською дипломатією не як дотримання пасивної рівновіддаленості, а як активне лавірування між Англією та Німеччиною, зацікавлених в підтримці Росії. Спірні питання планувалося вирішувати шляхом укладення угоди з окремими країнами з конкретних проблем.

За основу активного лавірування і рівноваги в Європі приймалося зміцнення російсько-французького союзу. У визначенні зовнішньополітичної лінії щодо Німеччиною враховувалося і те, що значна частина машин і устаткування, ввозилися в Росію, мали німецьке походження.

3. На ДалекомуСході Росія повинна була відмовитися від активних дій і на основі політики угод перейти до зближення з Японією, які орієнтувалися на Англію і Францію.

4. Завданням балканської політики Росія вважала взаємодія з Австро-Угорщиною для збереження існуючого положення та балансу сил в регіоні.

Внутрішньополітичні завданнязовнішньої політики. Внутрішньополітична ситуація в значній мірі визначала стратегію Росії на світовій арені. А для досягнення поставлених зовнішніх цілей потрібно вирішити ряд проблем всередині країни.

Післяреволюційна ситуація в країні обумовила російської дипломатії прагнення до розширення соціального опори зовнішньої політики країни - залучення нових соціальних верств для її підтримки, перш за все великої російської буржуазії.

Для цього було важливим окрім формування відповідної зовнішньополітичної програми забезпечити співпрацю з парламентом та контакти з ліберальними політичними партіями і рухами.