Економічне розвиток російської села

Сільське господарство в цей період була, як і раніше, основною галуззю економіки Росії, а сільські жителі складали переважну більшість населення (до кінця століття в містах проживало менше 4%).

Розвиток аграрного виробництва мало екстенсивний характер і досягалося перш за все за рахунок:

1. зростання населення, який відбувався в результаті зростання населення в центральних районах Росії, а також у процесі приєднання нових земель. Якщо в 1747 р. у Російській імперії жили 18 млн. чол., То в 1796 р. вже 36 млн. чол.

2. освоєння нових територій. В другій половині XVIII ст. були приєднані Новороссия (Північне Причорноморя та Приазовя), Крим, великі території на Північному Кавказі, українські, білоруські й литовські землі, що раніше входили до складу Речі Посполитої (Польщі). При цьому значна частина нових територій була родючі чорноземні землі, які передавалися не тільки поміщикам для виведення кріпосних селян (по 1,5 -12 тис. дес.), Але і державним селянам (до 60 дес.), Відставним солдатам. Для окультурення придбаних земель активно залучались іноземні колоністи (німці, греків, вірмени, євреї, швейцарці та ін.)

Крім того тривало колонізація Заволжжя, Приуралля та Сибіру. Аграрному розвитку цих регіонів допомагала не тільки міграція з центральних районів країни, а й почався (хоч і поступовий, частковий) перехід Башкіров, бурятів, якутів та інших народів від кочового скотарства до осілого орне землеробство.

3. З охорона і посилення кріпосного права також відігравало велику роль у розвитку аграрного, особливо зернового виробництва. В умовах того часу кріпосне господарство залишалося економічно ефективним.

У той же час спостерігалися й елементи інтенсивної розвитку сільськогосподарського виробництва. Вплив зазначених (в тому числі, розвиток кріпосного ладу) та інших економічних, політичних та соціокультурних факторів (логика техніко-економічного розвитку, зростання грошового обігу, державна економічна, соціальна і технічна політика, вплив нових течій суспільної думки, діяльність російських прихильників Просвітництва і т . д.) призвело до деяких якісних змін (економічним і техніко-технологічним) в аграрній економіці та техніці.

1. 1нтенсивний розвиток перш за все полягало в підвищенні товарності сільського господарства. Прагнення поміщиків до придбання нових і дорогих предметів розкоші (часто необхідних для підтримки способу життя у відповідності з чином, званням тощо) поєднувалося із збільшеними можливостями збуту зерна. Росли закупівлі зерна для армії, технічних культур для зростаючої промисловості, в кілька разів збільшився експорт зерна в Західну Європу. Крім того, з розвитком промисловості і міст все більша частина населення повністю або частково відходила від самозабезпечення сільськогосподарськими продуктами і потребувала їх купівлі.

2. У звязку із зростанням попиту підвищилися ціни на продукцію сільського господарства.

3. До кінця XVIII на основі товарності зростання, зміцнення торговельних звязків між різними районами країни, перетворення таких звязків у регулярні склався єдиний всеросійський хлібний ринок.

У результаті цих процесів в країні розвивалися товарно-грошові відносини.

4. Одночасно почалася деяка інтенсифікація сільського господарства у окремих районах і господарствах.

- Посилилася регіональна спеціалізація аграрного виробництва.

- Вводилися нові сільськогосподарські культури. Якщо картоплю ще залишався городньої культурою, то соняшник отримав велике поширення на Україні та в Новоросії. Почала культивуватися цукровий буряк.

- У цей період були зроблені перші спроби використання нових методів та технологій для розвитку аграрного виробництва. У цьому виявлялося вплив просвітницьких ідей. З цією ж метою в 1865 р. за ініціативи Катерини II було створено Вільне економічне товариство. Хоча його діяльність не призвела до серйозних результатів, в окремих маєтках поміщики набули де-не-яку техніку сільськогосподарську, деякі намагалися ввести багатопільної сівозміну.