Росія і ближнє зарубіжжя

Стратегічні пріоритети.

3. Обєктивна необхідність зміцнення звязків. Довгостроковим і незмінним елементом зовнішньої політики РФ є стратегічні пріоритети. У першу чергу, до сфери стратегічних інтересів Росії входять незалежні держави СНД. Відносини з ними мають першорядне значення як у політико-економічній, так і у військовій сферах. У країнах СНД Росія має освоєні ринки, де промислова продукція і технічний досвід РФ можуть знайти найбільший попит і збут.

Крім того, Росія відчуває потребу в максимально можливу синхронізацію процесів реформ в РФ і країнах ближнього зарубіжжя як передумови для відроджується інтеграції.

3. Труднощі на шляху співпраці. У відносинах з країнами ближнього зарубіжжя россійская дипломатія з самого початку зіткнулася з багатьма труднощами: економічна дезінтеграція, проблема формування національних армій і розподілу власності СРСР, створення меж. Головною проблемою залишався невигідний характер економічного співробітництва в умовах переходу на світові ціни торгівлі енергоносіями.

У 1992 р. почалося виведення російських військ з Прибалтики, Грузії, Молдови, Таджикистану, Вірменії (що обійшлося Росії в 600 млн. доларів і 700 млрд. рублів). У відносинах Росії з країнами Прибалтики залишається спірним питання про права проживаючого там російськомовного населення.Крім того, у 90-і рр.. широке поширення одержала змушена міграція. Зявилися біженці. У 1990-1991 рр.. процес рееміграції російських став повсюдним (виключення складають Україна і Білорусія). У відносинах з Україною як і раніше залишається проблема статусу Севастополя й умов розділу Чорноморського флоту, частково обумовлена в російсько-українському договорі від 31 травня 1997

Ситуація в цій області ускладнювалася також тим, що перші роки незалежної Росії пріоритет у зовнішньополітичній доктрині віддавався країнам Заходу, а не ближнього зарубіжжя. Лише з приходом наприкінці 1995 р. в МЗС нового міністра закордонних справ Е. В. Примакова намітилися видимі зміни у зовнішньополітичних орієнтирів. Після виборів президента 1996 р. у складі російського уряду зявилася посаду міністра у справах співробітництва з країнами СНД, що проіснувала до березня 1998

3. Шляхи та форми інтеграції. У довготривалій перспективі з обліком російських стратегічних інтересів економічний союз цих країн виявляється більш вигідний, ніж сепаратизм. На початку 1993 р. був прийнятий Статут СНД (який підписали лише 7 країн). Потім перед державами СНД постало завдання етапного формування ринку товарів, послуг, капіталу, праці. З цією метою було укладено ряд угод (Договір про створення економічного союзу (24 вересня 1993), угода про формування міжнаціонального економічного комітету країн СНД (1994), Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах (29 березня 1996). У січні 1995 р. був укладений Митний союз між Росією і Білоруссю, до якого приєднався Казахстан. У березні 1996 р. був утворений Міждержавна рада чотирьох у складі: Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, перед якими постала задача прийняття узгоджених принципів проведення реформ і структурної перебудови.

Практичним кроком на шляху інтеграції стало підписання Договору про Співдружність суверенних республік Росії і Білорусії (2 квітень 1996), неоднозначно сприйнятий громадськістю обох країн. 2 квітня 1997 був підписаний договір про Союз Росії та Білорусі, після чого в обох країнах розгорнулася дискусія за Статутом союзу Росії та Білорусі. Черговим етапом на шляху обєднання двох держав стало підписання 8 грудня 1999р. в Москві Президентами двох республік договору про союзну освіту Росії та Білорусі, в рамках якого в майбутньому повинні зявиться союзний парламент, уряд, Суд, Вища Рада.

Як один з найважливіших елементів зміцнення національної оборони і безпеки розглядається в рамках СНД розширення військової інтеграції, що було підтверджено Договором про колективну безпеку від 15 травня 1992 На його основі між Росією і Казахстаном досягнута домовленість про формування єдиного оборонного простору (1993) і створення обєднаного угруповання ЗС РФ та Республіки Казахстан (1995). Договори про військову співпрацю Росія має також з Киргизією і Грузією. При цьому Узбекистан відмовився від підписання Договору про спільну охорону зовнішніх кордонів СНД (травень 1995). Точно також Туркменістан проводить політику дистанціювання від військового співробітництва всередині СНД, дотримуючись принципу позитивного нейтралітету і все більше схиляючись в цій області до розвитку військово-технічних звязків з США і їх союзниками. Тобто існує небезпека витіснення Росії з пострадянської Азії, в якій все більше проявляється ісламський тип розвитку економіки.

На сьогодні залишаються нереалізованими багато важливих ініціативи інтеграції країн СНД, у тому числі по проекту євро-азійського економічного союзу. Багато укладені угоди і союзи нерідко перетворюються на суто декоративні структури. Різні економічні можливості, соціально-політичні системи, національні інтереси служать серйозною перешкодою на шляху проголошеної Співдружності незалежних республік.