Росія - Запад

Політичні і військові відносини.

2. Росія і США. Перевага у зовнішній політиці продовжувала зберігатися за західними країнами, в першу чергу США.

Наприкінці 1991 - початку 1992 рр.. Президентом Росії було заявлено про те, що ядерні ракети більше не спрямовані на обєкти США та інших західних країн. У 1994 р. ядерні ракети Росії і США були перенацілити з обєктів на території один одного - у ненаселених райони Землі. У спільній декларації двох країн (Кемп-Девід, 1992 р.) було зафіксовано закінчення холодної війни і заявлено, що Росія і США не розглядають один одного як потенційних супротивників.

Їх відносини базуються на елементах взаємної довіри і загальної прихильності до демократії та економічної свободи. Росія приєдналася також до Конвенції про заборону хімічної зброї. У січні 1993 р. між Росією і США був укладений новий договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСНВ-2). Згідно з Угодою, до 2003 р. має бути досягнуто скорочення ядерного потенціалу двох країн на 2 / 3 у порівнянні з рівнем, визначеним Договором ОСНВ-1. Однак договір викликав неоднозначну реакцію в суспільстві. VI Державна дума та і не ратифікувала договір.

2. Российская дипломатія і НАТО. З ослабленням позицій РФ в країнах Центральної та Східної Європи російське керівництво зіткнулося з новою проблемою - розширенням НАТО на схід. Российская дипломатія намагалася запобігти вступу колишніх членів ОВД, а також прибалтійських країн до НАТО. З цією метою вона виступила з ідеєю надання країнам Центральної Європи перехресних гарантій безпеки, як з боку Росії, так і з боку західноєвропейських країн. Пропозицією не було прийнято колишніми союзниками СРСР.

Керівництво Альянсу, у свою чергу, оголосило про проміжному варіанті співпраці з цими країнами: без надання статусу повноправного члена НАТО вони могли підписати програму Партнерство заради миру. До літа 1994 р. її підписали понад 20 країн Центральної та Східної Європи, включаючи членів СНД. 22 червня 1994 до неї приєдналася Росія.

Розширення НАТО на схід реанімує ситуацію, аналогічну періоду холодної війни. Тому чинник НАТО багато в чому визначає сьогодні характер зусиль Росії щодо створення нової системи національної оборони.

2. Росія і Японія. Російсько-японські відносини явно відстали у своєму розвитку від рівня відносин Москви з країнами ЄС і США. Певний потепління у відносинах двох країн намітилося лише після візиту М. С. Горбачова в Японію (до 1991р. СРСР намагався оголосити територіальну проблему неіснуючої). Надалі Японія відкликала вето на прийом Росії у велику сімку (у свою чергу, Росія підтримує вступ Японії до числа постійних членів Ради Безпеки), висловила згоду на вступ Росії до організації Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва та Світової організації торгівлі.

Улітку 1997 керівництво Японії в особі премєр-міністра Рютаро Хасімото фактично оголосив про концепцію нової дипломатії відносно Росії, в основу якої лягли принципи довіри, взаємної вигоди і довгострокової перспективи. Відтепер Токіо відокремлює проблему північних територій (Південних Курил) від усього комплексу питань двосторонніх відносин. Конкретними кроками в реалізації нового курсу стали неформальні зустрічі вищих керівників двох країн. Японія дала згоду перенести виплату російського боргу (у 1,8 млрд. доларів) на березень 1999 Створена спільна Російсько-японська комісія з економічного співробітництва, а також форум, у рамках якого будуть вестися переговори з метою укладення Мирного договору між двома країнами, який так і не був укладений з часів Другої світової війни.

2. Якщо у військовій області партнерство розвивається важко, то в цивільних областях розвиток робочих відносин між Росією і західними країнами розвивається успішно, зокрема, у врегулюванні міжнародних криз, запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, боротьби з наркоманією, ліквідації наслідків стихійних лих та ін Тут Росія успішно співпрацює з рядом міжнародних і національних організацій таких, наприклад, як 1нтерпол і ін Росія ухвалила участь у врегулюванні балканської кризи, і тут її роль досить помітною була не тільки в рамках зусиль міжнародного співтовариства, але й у наданні конкретної економічної та гуманітарної допомоги Сербії та Чорногорії.

Економічне співробітництво з зарубіжними країнами.

2. Західний напрямок як джерело нових технологій та інвестицій, збуту традиційних товарів виявилось головним у зовнішньополітичній стратегії Росії. У 1994 р. був ліквідований КОКОМ - організація, що здійснювала контроль за торгівлею військовими і подвійними технологіями в соцкраїни, що виявилося також надзвичайно вигідним для Росії.

У 1994 р. було прийнято рішення про розширення сімки провідних західних країн за рахунок Росії (при цьому мова поки йде лише про участь її у виробленні політичних, а не економічних рішень). Широкі можливості для рівноправного економічного партнерства Росії із Західною Європою відкрило угоду про партнерство, підписана РФ з Європейським співтовариством (ЄС) (червень 1994 р., о. Корфу, Греція). Росія стала повноправним членом Міжнародного Валютного Фонду (МВФ).

На Західну Європу припадає 73% нашої заборгованості і 80% отриманої ззовні допомоги. Окрім того, сьогодні 40% російської зовнішньої торгівлі падає на ЄС - головного партнера по модернізації країни, в той час як частка Східної Європи у зовнішньоекономічних звязках РФ скоротилася на 2 / 3, а обсяг торгівлі з країнами СНД з 1991 по 1995 рр.. зменшився з 56 до 20%. Проте можливості отримання від Заходу нових експортних або інших кредитів зводяться нанівець великою заборгованістю Росії, що наближається до 130 млрд. доларів, і жорсткими, часто нездійсненними умовами кредиторів.

2. Східне напрямок виступає на сучасному етапі найважливішим резервом нарощування зовнішньоекономічної діяльності РФ. Тут Росія зберегла прямий вихід на світовий ринок, і тут зосереджені основні її, багато в чому не освоєні експортні ресурси. Тому особливого значення набуває зона Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В одного з основних торговельних партнерів Росії в цьому регіоні перетворився Китай. 1снують перспективи для розвитку традиційного співробітництва з 1ндією, Вєтнамом, Кореєю. Певні зрушення намітилися в торгових відносинах з Японією, Південною Кореєю, країнами АСЕАН (у тому числі на ринку озброєнь). Хоча в цілому східний напрямок російської зовнішньої політики залишається поки другорядним.